Україна моя

Переднє слово автора щодо чистоти, забруднення і очищення

Що є брудного в брудних словах?
Сьогодні всі вбачають у них начебто означення статевих органів і зносин. У такому разі в тім не має бути нічого брудного, коли то звичайні назви звичайних речей!
Адже в мовах інших ті слова, що відповідають сучасному змісту наших брудних слів, брудними не вважаються.
Останнім дехто логічно виправдовує їх використання, оскільки в різних мовах усі речі мають власні назви. І мають право мати.
То чому ж латинські назви не брудні, а наші вважаються брудними? І чому мало кому спадає на думку і ніяк не виходить наші брутальні вислови обернути на обороти з vulv’ою, coitus’ом, тощо? Чому не ліпиться посилати до penis’а?
Перелік подібних запитань можна би продовжити.
Читач зможе знайти відповідь на деякі з них.

Бруд взагалі є щось незвичне, невластиве предмету, яке позбавляє його своїх властивостей або надає невластивих якостей, порушуючи тим його чистоту. Приміром, цукор, досипаний до солі, чи навпаки.
Таке природне, натуральне, фізичне поняття бруду.
Окрім того, є ще характерно людський зміст чистоти і бруду. За тим звичним баченням людину забруднює діяння зла. І найтяжчим таким зло-діянням є пролита людиною кров іншої людини, як найбільш «брудна дія» для душі живої.
Так було, так є, і, певно, буде.
Чому так, хто винний і невинний — усе то є інші теми. Про те при нагоді, та іншим разом.
Поки що ми обмежуємося простим розумінням бруду, і досить.
З огляду на те брудні слова справді є брудними з усіх вказаних точок зору.
І те характерне саме для руських мов, тоді як у мовах інших подібного майже не спостерігається.
Як не дивно, але то так.
І ви зможете в тому переконатись.
ПРАГНЕННЯ ОЧИЩЕННЯ є метою даної публікації.
Процес очищення необхідно є відокремленням бруду від забрудненого та розділенні окремих компонентів тої мішанини.
Так само у мові.
Спочатку маємо відділити бруд від чистого змісту або значення. Усвідомивши початкове значення слів, маємо можливість з’ясувати, як сталося і в чому полягає забруднення їх стороннім змістом.
Відтак стає можливим поступ до очищення — часткового чи повного.
Там — час покаже.

Заперечення заперечень

Побутує думка, що бруд взагалі не треба чіпати.
— Та фу! Не займай ..., — кажуть,— не буде воняти!
— Табу!
Та смію заперечити.
Ми не в чистім полі, де відбуваються природні перетворення або утилізація. Ми живемо в людському суспільстві. А в помешканні бруд належить прибирати. І мова є річ соціальна.
Як кому прочитане видаєтся брудним, нехай вибачає. Може, саме тому і саме йому й потрібне оте очищення.
Адже брудні поняття існують у нашій свідомості незалежно від нашого бажання чи небажання, незалежно від того, звертаємо ми на них увагу чи відвертаємось. І наша свідомість та підсвідомість мимоволі заражені ними.
То ж їх очищення, по суті, відповідає певному очищенню нашого духу.
Прибирати гній чи мити брудний нужник мало кому до вподоби. Не «по кайфу». Але нічого не вдієш — треба.
Певно, очищення від бруду є справою дещо брудною. Саме тому і в такій мірі можна віднайти бруд у наступних розвідках та міркуваннях.
Готуючись до брудної справи, варто пригадати міф про авгієві конюшні, щоби, доторкаючись бруду, твердо пам’ятати:
Хто чистий душею і прагне чистоти, той не має боятися бруду.

Переклади, не погоджені з автором, не допускаються
© Шевченко Р.В., 2004
автор сайту © Едуард Странадко 2006