Пам’ятаючи мій рід,
Шевченків, Баклицьких,
Яковенків, Кислих, Дубинів та інших,
кого знаю и не знаю поіменно
і через кого я живу в цьому світі,
присвячую свою працю
всім, хто близький моєму серцю
і кому вона знадобиться на добро.
Загальні розмови про українську національну ідею досі не мають
конкретного наповнення.
Що то є українська національна ідея, зокрема чому вона саме
українська і чим вона відрізняється від, скажімо, російської,
білоруської, польської чи турецької – навряд чи хто може дати
зрозумілу відповідь.
Незалежність та державотворення, патріотизм і такі інші начебто її
атрибути стосуються багатьох націй і є більше
загально-національними, а не національними ідеями.
Треба почати з того, що для будь-якої нації взагалі національна ідея
має бути насамперед тим особливим, ментально-неповторним, що
вирізняє саме цю націю серед усіх інших. Тільки тоді ця ідея для
даної нації буде саме її національною ідеєю.
Така ідея має пронизувати всю історію, культуру, мову, все єство
національного менталітету у різних його проявах і так само логічно
нанизувати на себе всі складові цього єства.
Зрозуміло, що:
По-перше, конкретна нація має конкретну ідею, і для такої ідеї, яка
не є пустою абстракцією, існує чітке і зрозуміле формулювання.
По-друге, національна ідея єднає у собі особисті характерні риси її
представників та національний менталітет, відображаючи і зумовлюючи
національну ментальність особистості. Це зумовлене тим, що
національний менталітет узагальнює особливості характеру носіїв
нації, а кожен представник нації уособлює так чи інакше той самий
менталітет.
По-третє, національна ідея має власну історичну обумовленість, і її
розуміння невід'ємне розуміння національного історичного підґрунтя.
Пізнання національної ідеї дає можливість пізнання національної
історії та відкриває бачення перспективи розвитку нації та
національної історичної місії.
Ростислав ШЕВЧЕНКО |