За тям про плям по полям.

Дол. Доль.
Пол. Поль.
По полям — по поль ям.

Найдавніші наші предки, а можливо, і прапредки, примітивні, примативні, примати, могли пережити зиму в нашому краї, зібравши запас у ями.

Се - рінь... Се - рнь. Зернь.
Рані. Рені. Ронь. Рунь.
У рані — ко-рень, ко-ронь, ко-рунь...
О-рот... се-рнь...
Рото, оро, — хто находив зернь?
Та голо-в...— в-сим, в зим —-
за пас, при пас, про запас!
І у будь-якому випадку дикуни, що, може і не наші предки, та однако родичі, мали рити в зиму сніг, щоби знайти харч. Бо ж так чинить всяка тямуща твар і птаха.
Не мали би бути винятком і наші найдавніші пращури.

1. Ями
(відголоски ямної культури)

се
сі
се й
сі є
і єс! Jes!

Се:
Сонь-се, о-соння...
Сан—сень—сонь—сунь—синь...
Сонь — сень... Сінь.
Сінити, сіни. Тінь...
Де сінь... Там сон...
Сень, сінь, засіни, засни...
(Рос: под сенью древ, в сени дерев,
и «осенило»)...
Сіни, сіно... Сани...

Лине час.
Зміна пори року —
Сінь то є, то ні...

Е СЕНЬ — О СЕНЬ.
В Є-СЕНЬ. В О_СЕНЬ.
Весною, восени...
Всьому свій час...
О-СЕНІ СЕ ЄМ У ЯМ.
(Восени сі єм у ям...)
В Є-СЄНИ СЄ ЄМ ІЗ ЯМ.
(Весною сієм з ям...)

се
сіє
се яти
сій

Ам-Ам!
Ам-ати!
Ма-ти...
Ам-ам!

ТО АМ... ТО ЯМ...
Ось-коль — кол-ос...
Мати, м’яти, вим’яти, виминати.
Сім’я до сім’я... Со-чети — Счот:

Од ін — до ва!..
То рить, шо ти рив...
По ять!
Ше єсть!..
Сем’я — (д)о сем’я...
Де ять? — Десь ять!


Жить. Жать. Жах!
Жити — жати.
Бо жахи!.
То ама... То яма...
ТАМА. ТЯМА.
Там. Тям.

Яко жить,
щоб вжить.
Вижить!.

Не до ямиш, — не до тямиш...
А не в тямив — не в ту, то...
Трапив, тропив.
торопав,

торопився, торопив.

То ям - то ам.

На-Ам... Ням!
На-Ам... Ням!
На... Ма... Нема!
Дитя: ам-ам...
Годує: ма-ма.

годує... готує... гатує...
МА МА ТО МА Є - МА ТИ.
Годувати...
Я МА. Я МАВ.
Я МАТИ. ИМАТИ. ИМЕШ.

Годуватись — готуватись.
Год, гот.
Погодь!
Гатували.
Гатити. Гать.
Гатило.

Жать.
До ям.
Тям!

Гати!
Чіп.
Ціп.
Чіп—коль.
Ціп—ком.

А птах!
То жах!
ЦІП — ЦІП!
ЦАП — ЦАП!
ГАТИ! ГЕТЬ! ГАТЬ!
К ИНЬ. К ИНЬШ! КИШ!

ГАТЬ! ГАТИ!
ЗА ГАТИ! ЗА ГРАТИ,
ГРАТЬ, ГРАДЬ.

ХОТЬ. ГОДЬ.
К РИТИ!
КРИТЬ
НАКРИТИ. СОКРИТИ.
ПОКРОВ. КРОВ.
КРОВЛЯ. КРІВЛЯ.
(І по тому — битих КРОВ).

А в зим...Ах!
По сніг...Ах!,
Де на поль — ям,
по снігах — пльям!

Плям. Плями.
Де по полю ями.
Плямкають там.
Тям!

Там риль.
Там
рить.
Рить. Рито.
Іно — Но!

Рили...
Брать.
Норили, норов.
Торили рить.
Брати, браті. брать...

***

А без ям — хоть ять жить!
Ходь ить то до рить.
КО РИТІ. КОРИТО.
Ко риті корити...
Корить... Покорить.
Насів. Насідь
Чуж род, Чуж рот...
Тям: киш!
Тямиш?

ЧУ!
ЧУЖ ИН РОД...
ЧУЖ ИН РОТ.

ХОТЬ ЯТЬ ЖИТЬ.
ВОРО... ОТ-ИДЬ...
ВО - РОГ, ВОР...

ЧУШ, ЧУЖ,
КУШ, КИШ, —
ТЯМИШ?

ХОТ-ЯТЬ КО-РИТИ!
Ко рить хоть ять...
Ам-мать.
Ать! Бать!
Но-но! Тать!..
НА ТО КРИТИ!
Надо крить...

***

ХО ТО БРАТЬ — РОТ, РОД НАШ!
(Хто брат — рід наш, рідня).
ТО ХО НЕ БРАТЬ, ТО ЧУЖ, ИН!
ЧУШ, ИН!.
ЧУ ЄШ. У МИ ЄШ...
МИ РОД. МИ РІД.

Я МА. МАЯ. МА МА МАЯ АМ АМ.

Ми род, рід.
Мир…Мам. Ям.
Харч… Мать…

Матріархат.
Мать мир хать.
Куди ту мать.

***

Ж
НИ ТО...
ЖНИ ТИ...
ЖЕН ТО.

ГЕН-ТО. ГОН-ТО.
ГІН, ГОНИ, ЖОНИ! (З мови люби).
ЖЕНИ ЖНИЛИ.
МУЖ... МУЖИВ...

МУЖ І ЖИВ
ВО СИЛІ...
Василій?

Покиж — То киш!
Меж. Між. Муж. Мож.
Межи мужі.
На межі мужі!
У-у-у!
Басили.

ЯК РИЛИ — ОРАЛИ,
Щоб не К РАЛИ —
БОРОНИТЬ...

ВОРОНИЛИ.
БРАНИЛИ.
БОРНИЛИ.
БРАНИЛИСЬ.

БИЛИ!
БА...
ХО-ТО ВО — СИЛІ.
БА-СИЛИ.

Мо’ й так.
Пуст як.
БАС... ВАС...

ВАЙ! СІЛЬ — ІСКАВ.
ТО ВАСИЛИСКА
ОТ ТО Є СІЛЬ!
То силь! Василь.

А ДО МА,
ДО МАТИ
Є Д
ІТИ.
РОД В РОД. РОТ В РОТ.
Що би сит.

Я СИТ — Я СИТЬ.
ЯСТИ. ТО ЯСНО?

І В ОЦІ ЯСНО, ЯКО СИТ.
А ЯК НЕ СИТО — ГОЛО, ЧОРНО.
Голь. Чернь. Голимо. І на ворню,
На борню кличе сам живіт.

***
Живіть! Ідіть, де іно рід,
На род, на рід чуж-ин ідіть,
Боріть, беріть. Ядіть. До сить.
До сита, досить!

А шугать,
Шукай, хто брат,
З собою брать.
На ТУЮ мать.

І НАШУ мать, со тим, хто брать,

По ману, помни, пом’яни,
Мани братів своїх, мани
Під’яти пруть, під’яти паль
На борню, ворню, войню, брань.
!

***

Коли, у роки недород
не мали ясти — род на род,
Рід на рід ополчались в рать.
За палі і на палі. Брать
До ям чужин, чужих. Затям
У РОК ЗА Та-ЯМ! Усі, хто з ЯМ!

А пусто в ЯТЬ — Ам-ам хоть ять!
Кидь, ать ту пусть!
Ішли корити,
КО РИТІ ІНО-РОД...
НА РОД!
За ПРУТЬ, ПРИ ПРУТЬ, І ПРУТЬ КОРИТЬ!!!
О, ТАМА! ТЯМ! СО ПРЯ! РАС ПРЯ!

Припруть! Пресіч! Пересіклись.
І пересічний місяць січень.
Як холод, голод.
Далі лють
Напал на паль,
Да і на люд.

Не люді любі — то люд лют.
І після січня місяць лютий.

До березня. Берези сік
Ту лють пресік.
З берез
пер сік...
(І персік, персі...)

Тиш—ш—ш...
Чтиш?

***

Народ, нарід, і народи,
Порід, поріддя, породи
Лись з родів... — ми є породілля.
І рот, і род... Одне довкілля
Довкола колу. Приколись,
Коли ти з ЯМ пішов колись.

2. Жито

Жити, жнити...
ЖИТО—ЖНИ ТО,
ЖМИ ТО — ЖМЕНЬ.
ЖМЕНЯ, ЖМЕНІ (загублене в рос.мові).
Жмені жмуть (загублене в укр. мові).
Жати ЖМУТ.
(В жмені жмут).

Жмені жмуть жмут.
ТИ ЖЕНЬ, ТИ ЖДЕНЬ.
То ждем, то жнем.
ТО ЖНЕМ — ТО ЖДЕМ.
Ти жня, тиж(д)ня?
Тож день. Тож десь.
Жоден. Гож день.

Кожен чти:


Серпати, шарпати...
Серпанок, шарпанок,
як серпати, шарпати.
І жар пити.

Серпень!

Роси сядуть — легше брать,
шарпать, серпать.
Без роси велика падь,
І руці боль-ять!
Больно ять!

АТЬ?

ЗУПИН,—
ТИН, ПИН.
ПОН. ПНИ.
ТНИ. НОПИ.
ТИН — НИТЬ, НИТІ (нитки).
ЗА ТНИ та СІНЬ — ЗА СІНИ, затінити
ПОН — КО НОП И
(конопель, коноп(е)ля, кнопки).
Руця, руці, руча, рука, рух.
Поруч, порух...
До руху — доруха, дорога...
Слухай!
Слух...
Шлю, слати, посилати.
По слуху — в ухо.
Слухай!

3. Рух рук

— Ась?
— Ас!
— Рас! Раз! (разити, поразка, ураз, враз, вразі — вражі — враги),
— Пас як передача (пасувати, пасан пасує, не дієздатний. А ще пастух. Пасти. Певно, махати руками. І ще пасюк. Зерно в ямах за-пасли, від пасюків пасли).
— Рас-паси.
— Ляс, ляскати, ля-пас.
— Лап, лапати, від лапа,
— Ляп, ляпати. Приляпати.
— Тяп, тяпати. Відтяпати (рос. оттяпать). Тяпка.
— Тас, таскати, натаскав. Атас,
— Тос, стосувати, стосунки, потасовка.
— Тяг, тягати. Потяг.
— Тус або туз (тузити, тузив). Зворотне — сут. Сутенер (фантастика!?). Далі, відповідно: мотуз, мотузати, мотузка.
— Хап (хапнути), навпаки — пах, за що хапали в распрі.
— Хват, хватка (схватити і тримати).
— Хов, ховати, думаю похідне від хо..., хота, хоти.
— Пха, піх, пих, пхати,
— Пах? пох? пух? пуш?
— Мах, махати (deutsch mahen). Мах ігнорує хам.

У дві руки:

Хлоп, хлопати.
Хляп, хляб. Цслав. хляби.
Тяп на ляп, та тяп на тяп.


***

Лад. Ляд.
Хап, пах.
Хвать — хо...
Хо-ма.

Не хо — не ма.
А дома — на.

У ДОМА.
У-ТОМА.

А то бува
Ще льоп, шльоп, тьоп.
Як мати.
Дати.

Та там
туман.
Хто знає...
МАН.
МАНА.
Хто зна...

ДЕ МОВА ВІД БРАННА...

на головну