на головну

ПРУТЬ

Відколи на Русі забили,
Відтоді ми і кажем: били,
Були і биль. Билини, бить.
Така то повість. Стали бить
Перестьобались спершу. Пруть
Нас навернув на шалу путь.
І досі в руці шалапуть
Бере оту ю шалу пруть...

З маленького прутика виростає велика палка.
І з того ж маленького прутика починається озброєння людини.

Вочевидь, прут є перше оружжа, оруда, (зброя не зовсім вірно, бо саме у руці, о-руці, о-руціє, Оручча, оружжя, оруддя), яка потрапляє до рук людини, ще дитини.
Не могло, не мало бути інакше і в часи древні.
Звичайно, дитині потрапляють до рук і камінці. Але більш характерне для природи нашого краю саме древо. Воно під рукою всюди.
І камінці тому не на заваді.
Як би там не було, в краю лісів та лісостепу древня людина була постійно пов’язана саме з древом. Тому і мова руська, на відміну від сучасних російської, української та інших, називає той час віком древнім, а не кам’яним.

Послухайте слово. Уважно.
Послухайте, як мовлять діти.
Бо наші давні предки — діти. Та й ми усі були дітьми.
З древня.
Древність, древо, древ...

Чи не звертали ви увагу, як діти бавляться гілочками, квітами, травою, листям тощо.
Спостерігаючи за дитиною, помітиш один з перших рухів,— ще не осмислений, але вже суб’єктивний, усвідомлений рух руці до руті.

То є ру-та, ру-тя.
Зелений лист на віті...
До руті тягнеться руця дитини.
Руця руша руту.
Рух руці,—
Руця — Рутя.
Ру-ЦЯ, і ру-ТА.
Ця і та — (эта, та)
Чи не в тім криється, чи не се є початок руни рук?
Та є на... Таїна... Тайна.

А на віть,
Як руці руть зірвуть, —
По ній, по руті -
Маєм: пруть. —
По-рутя, прутя.
По руті — прут.
І пруті ті лам-мають руці...

А відтак у руці пруті.
В руці прут.
Прутом пруть.
Пруть одне одного, пруть один на одного.
Хто кого — перепруть.
Чу Ти... Ти Чу.
Як пре распря...
На прю...
Напружились...
Перепиратися, (препираться).
І от-прянули...

Всі префікси пре-, пер-, і пере- та і сам пре-фікс фіксує прю..,— пруті, проти, напор чогось-там, тощо...
Така пря. Такий пор. (Перець!)
Пере, пор, пер, дуже близько до чистої емоції. Це дуже просто. Це всім зрозуміло.
При тому при є те ж у зворотному відношенні. Я на тебе пру, а ти на мене при... Або ж я при-пру.
Характерно, що при - пере - пори складають значну частину того, що зветься сленг — слонг — слог — слоган /склад/, що побутує серед підлітків.

І дуже схоже, була о давній порі така поря, така пора.
Пора бав, ваби, зваби і забав.
Бавились. Діти є діти.
Рань.
Та то вже били.
Початок биття.
Стали бити.
Бить.

Стьоб. Стой! Бойсь!

Стьоб! Стьоб!,— «мовить» прутик.
А чи промовляють дитині з прутиком.
А чи примовляє дитя з прутом.
Чим іще можна стьобнути, стьобати, стьо-бити? Хіба кнутом, батогом? Та до того ще ген-ген! А прутик тільки виріс — і вже уміє «стьоб!»
Починається стьоб-перестьоб.
Там пруть-перепруть.
Хто кого перепре.
Хто кого перестьо-бить. Чи перестьобає.
Я не знаю, чи можливо в людській історії відділити бути від бити.
Поки що вони бачаться невіддільними.

Стьоб! Бойсть!. Бойсь! Стой! Йость! Дуже схоже на те, що в корені цих слів лежать різновиди сполучення однакових окликів,— сть! та йо! і ой!.

Сподіваюся, наведені в таблиці приклади доповнять і проілюструють вище сказане.

на головну