|
на головну
на
першу
У спеку все живе шукає прохолоди. Коло криниці, джерела чи
русла річки, в лісі чи високій траві.
Тогорічна спека змусила багатьох українців замислитись про
наслідки глобального потепління. Не був виключенням і я.
Провівши заміри денної температури я був спочатку м'яко
кажучи здивований. Подекуди на одному квадратному метрі
позначки значень градусів Цельсія значно різнилися між
собою.
О першій годині дня п'ятого червня у Полтаві, коли
температура повітря сягала 32 градусів за шкалою Цельсія,
асфальтоване покриття проїзної частини дороги вже нагрілось
до 40 градусів. Неподалік того ж місця температура поверхні
ґрунту на узбіччі дороги сягала 48 градусів. А кущик споришу
нам цьому ж узбіччі зберігав прохолоду 28 градусів.
Розмірковуючи над першим враженням, довелося зрозуміти, що.
справді, асфальтове покриття, нагріваючись усією своєю
товщею, акумулює сонячну енергію і рівномірно віддає її
протягом усієї доби. На ґрунтовій поверхні активно
нагрівається лише невеликий поверхневий шар пилу, котрий
захищає від випалювання і висушування рослинний покрив у
спеку. Вночі ґрунт швидко вихолоджується до температури
оточуючого середовища. А от кущик споришу в найспекотнішу
годину зберігає свою прохолоду і не допускає ані перегріву,
ані випалювання, ані висихання. Серед спеціалістів я не
знайшов особливої зацікавленості темою. Переважна більшість
професіоналів мені тлумачила про випаровування води, яке дає
прохолоду.
В історії не раз траплялося щось на кшталт масового
затьмарення розуму, яке ніби змушує людей не помічати
очевидні і загальновідомі речі.
Перше, що я нагадую усім, це закон збереження енергії, один
із проявів якого свідчить про те, що пряма і зворотна
хімічні реакції мають відповідний енергетичний зв'язок.
Таким чином, якщо згорання вуглецю, деревини або трави
відбувається з виділенням тепла, то зворотне розщеплення
вуглекислого газу на вуглець і кисень проходить з його
поглинанням.
Не є таємницею, що зелена рослина в процесі своєї
життєдіяльності розщепляючи вуглекислий газ і вивільняючи
кисень у повітря поглинає сонячну енергію та останнє, схоже,
що всі забувають. А саме це, схоже, є одним з основних, на
мою думку, якщо не основний фактор глобальних кліматичних
змін, що ми й спостерігаємо зараз.
Послідуючі заміри показали закономірність такої розбіжності
температурних показників:
1.Різниця температур земної поверхні, вкритої травою і
поверхні брущатки сягає 15-20 градусів за Цельсієм.
2.Різниця температур земної поверхні, вкритої травою і
поверхні дахів будинків і дашків та відкритих ринв становить
близько 20-30 градусів.
Головний відверто вражаючий висновок цих замірів полягає в
тому, що найбільш суттєвою причиною такого явища як
глобальне потепління і особливо зміни клімату є, схоже, не
тільки і не стільки забруднюючі викиди в атмосферу.
Енергетичний кругообіг планети порушує винищення рослинного
покриву та заміна "природних кондиціонерів", якими є зелені
рослини на "теплові радіатори", якими по суті є кам'яні
будинки, будівлі міст, асфальтовані, бетоновані та вкриті
брущаткою поверхні, особливо ті, що відкриті для сонячного
проміння.
За таким спостереженням виникає кілька принципово суттєвих
висновків і тверджень:
1. Зміна клімату пов'язана з порушенням природного
збалансованого рослинного покриву планети.
2. Наслідком такого порушення є утворення осередків
характеру кам'яної пустелі на території інших природних зон.
3. Ці осередки пустельного клімату в "зелених" зонах носять
динамічний характер, тобто, мають схильність до
розповсюдження, що становить загрозу спустошення природних
рослинних зон, які, як загальновідомо, є своєрідними
"зеленими легенями" планети.
4. В містах іде інтенсивне винищення зеленого покриву, що
перетворює міста на зону пустель, з характерним для пустель
спекотним посушливим кліматом, куди у вигляді екстремальних
аномалій вриваються проливні дощі з паводками - результат
відтворення природного водного балансу даного клімату.
Погляньте, що відбувається з зеленими рослинами в містах та
біля автомобільних шляхів.
Кілька років в засобах масової інформації ведеться розмова
про хворобу каштанів. Першим на сполох забив Київ. Але далі
розмов справа не пішла. Минулого року ця хвороба поширилась
і на липи, клени та інші деревні рослини.
На прикладі м. Полтави 2007 року я відстежив характерні
особливості хвороби, і на моє переконання, розумію її
етіологію. Вона на диво проста, банальна і груба, та
пов'язана з основними функціональними особливостями
життєдіяльності рослини. Анамнез захворювання
характеризується поступовим обгоранням зеленого листка, що
призводить до передчасного припинення періоду вегетації з
усіма характерними наслідками.
Давно досліджено і відомо, що кожний вид може рости й
розвиватися в певних межах температур. Зокрема, за надто
високих температур настають глибокі зміни життєвих процесів,
при цьому насамперед порушується ферментативна активність,
згортається цитоплазма, відбувається амонійне отруєння
клітин тощо. Слід відзначити, що надвисокі температури більш
згубно діють на рослини, ніж наднизькі, оскільки останні не
спричиняють необоротних фізіолого-біохімічних перетворень, а
в багатьох видів лише уповільнюють життєві процеси.
А ще з діда-прадіда відомо, що рослини "згорають" від:
- надлишку певних поживних речовин (недозрілий перегній);
- надлишку сонячної радіації;
- недостатку вологи;
Останнім часом все актуальнішим стає ще й надлишок
вуглекислого газу в атмосфері.
Годі й говорити, що всі ці фактори (крім першого) найбільш
характерні для міського середовища, хоча все більше і більше
поширюються на інші території планети. Їх активно підсилює
безграмотне, легковажне, інколи навіть безглузде ведення
господарств садівничого паркового та лісничого спрямування.
Можна приводити безліч прикладів про колись легендарно
зелену Полтаву, де зараз винищуються вікові зелені
насадження, а інфантильна обізнаність міського керівництва в
природознавстві сприяє перетворенню міста на кам'яну
пустелю. Раніше здавна кожен господар знав, що в посушливу
спекотну погоду не можна навіть бур'ян полоти на городі. А
наші господарі минулого року, накупивши газонокосарок та
бензопилок, затято нищили траву і дерева, чим сприяли
посиленню спеки в міських кварталах, загибелі дерев і
погіршенню стану здоров'я міського населення.
Розкриваємо підручники:
"У лісових ценозах з багатоярусною структурою тепловий режим
у середині крон, над ними і в трав'яному та чагарниковому
ярусах дуже різниться. Чим складніша структура фітоценозу,
тим складніший в ньому теплообмін. Крони дерев є першим
біологічним бар'єром і перетворювачем тепла. Вони
перехоплюють і поглинають більшу частину тепла сонячної
радіації, і використовують його в процесі фотосинтезу,
транспірації тощо. Частково тепло відбивається в атмосферу.
Нижні яруси одержують менше тепла. В результаті середню
максимальну температуру верхні яруси мають на 4-8? вищу, ніж
у підліску або травостої".
"Надлишкове посилення метаболізму при підвищенні температури
може вивести організм із ладу, ще задовго до теплового
розпаду ферментів. Так як різко підвищується потреба в
живленні та кисні, яка далеко не завжди може бути
задоволена."
Коли ж я натякнув начальнику ЖЕД-4 про полив зелених
насаджень, почув: завжди косили і ніколи не поливали. Далі
говорити він не забажав.
Навчити подібних неуків - задача вчених-природознавців і
освітян.
Та я хочу поставити проблему і питання більш широко у світлі
Кіотської конвенції і подальших заходів ООН щодо запобігання
глобальному потеплінню і зміні клімату планети. Адже
лавиноподібне наростання вищеназваних процесів ставить під
пряму загрозу існування того рослинного покриву, який єдиний
здатен забезпечити і досі ще забезпечує нас киснем для
дихання та стримує потепління клімату. Це питання
запобігання в недалекому майбутньому кисневому голодуванню з
його вкрай негативним впливом на здоров'я, який ми вже маємо
сьогодні, та відвертання загрози смерті від задухи не тільки
майбутніх, а вже й нинішніх поколінь. Наголошую, це по суті
кажучи, питання життя і смерті не тільки наших дітей але й
нас з вами.
Я нагадую: за все треба платити. А тому:
1.Кожен власник кожного квадратного метра теплового
екрану - заасфальтованої поверхні, будинку, бруківок тощо,
має сплачувати громаді за забрані у громадян прохолоду і
кисень. І навпаки, кожен власник озелененої території,
фасадів, стін і покрівель будинків має отримувати
компенсацію витрат, що вертають нам прохолоду і кисень, яким
ми дихаємо.
2.У всіх без винятку учбових закладах має бути введений курс
екологічної безпеки життя і поведінки з предметами та
речовинами що становлять загрозу здоров'ю та оточуючому
середовищу.
3.Головним завданням збройних сил усіх держав має стати
організоване швидке реагування з метою припинення та
ліквідації наслідків лісових пожеж та інших природних та
техногенних катастроф, що становлять загрозу для майбутнього
людства.
Розробка відповідних програм та методик - завдання вчених,
від яких залежить, чи буде нам чим дихати в найближчому
майбутньому.
Література:
1. Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології.-Київ:
Фітосоціоцентр, 2000. -240с.
2. Ситник К. Багнюк В. Біосфера і клімат: минуле, сьогодення
і майбутнє. Вісн. НАН України, 2006, №9, стр. 3-20.
3. Чернова Н.М., Былова А.М. Экология. - М.:
Просвещение,1988.-272с.
4. Бобровський М.В. Глобальне потепління клімату в контексті
вивчення географії своєї місцевості. Гео. Скарбничка
досвіду. №21(25) 11 2004р.
Шевченко Р.В., приватний підприємець, видавець, письменник,
громадський діяч.
Гребенюк І.С., студентка 4-го курсу природничого факультету
ПДПУ імені
В.Г. Короленка.
Смірнова Ю.А., студентка 4-го курсу природничого факультету
ПДПУ імені
В.Г. Короленка.
на головну
на
першу |
