Оскільки серед речей бранних зберігаються назви конкретних бранних дій і наказів командирів (воєвод), що вживалися протягом тисячоліть, їх аналіз відкриває надзвичайну можливість — відтворення бойової техніки, тактики та стратегії руської древності та початку залізного віку.

Досить збагнути, що є що і які дії відповідають дієсловам (глаголам). 

Так само, як молоток залишається молотком, починаючи від маленького молоточка і закінчуючи великим молотом, так само мали різнитися за розміром куї, починаючи з тих, що можна було носити в піхві (ножні) коло ноги,— ножні мечі (куї), або ножі, і закінчуючи пудовим і більше, що звався куй-лом, і, за логікою бранних речей, мав би перевищувати людський зріст.

Елементи звитяги

1. Ставка

Куй, що з древності був кий, — не легке знаряддя (снаряд).
З маршу першим ділом знаряддя мали ставити на землю. Не тримати ж у руках такий тягар!
Зватись це мало ставка.
Очевидно, це слово вимовлялось не одне тисячоліття.
З тою ставкою перегукуються і сучасні військові «ставки», і ставка під час гри в карти та ін.
Ставка може бути самостійна (самостоєм, сам стоїть) та вкупі з іншими, купно, гуртом.
Ставка є початок і кінець бою, «альфа і омега»...

2. Розклад

Ставши ставкою, дивились ситуацію (обстановку, расклад) і ділили (діяли) розкладку, складали розклад бою, — як бити вражі сили, як класти ворогів, як чинити їм кладовище.

Від ставки ішли на ряди ворога.
Наряди.
Відставка. Розход. Походи. По хоті.
До ставки поверталися з бою усталі (усталые).
Доставляли знаряддя (Снаряддя).
Доставляли славу. Приносили слово слави.
Славословили. Слав’янили — слов’яни?
3. Устав

Метою бойового розкладу є забезпечення повернення витязів до ставки, у став.
Про те складався устав,
Устав постав на билих боях і билих розкладах та поклажах. На нього покладались, таяк він учтив і учив усі знані заходи-виходи.
Устав чтили, устав учили.
Відставки, доставки, постанови, настанови, установи, перестанови, застави, підстави, пристави і так далі так само пов’язані зі ставкою, як наряди, снаряд, заряд, підряд, уряд і порядки з рядовою тактикою ведення бою.
Такий порядок...
Такий парад...
Тож, усі уставні дії ведуться від ставки — до ставки.
Окрім розходів.
І зальотів.
А як вразь достав, то вже крайні заходи...

4. Прикид к носу

До бою і в бою куя чи кия кидали.
І починався кид з того, що сперва прикидали куй к носу.
Такий прикид.
Про те досі є вислови.
Це мав бути перший прикид, та як знаємо, що саме сперва треба прикинуть куй к носу.
Виконання цієї дії дивіться на замальовках-реконструкціях.
Схоже, звідти походить і ота сама характерна бойова постанова, яку дуелянти демонструють в знак вітання чи «віддання честі» перед поєдинком.
Для легкої холодної зброї, на кшталт рапіри чи ножа, це виглядає красивим обрядом (жестом). Та ж для важкого, пудового куя-лома це було не вітанням, а необхідною та найбільш зручною і доцільною бойовою поставою, при якій зброя трималась напоготові.
 
5. Нос

За прикидом к носу логічно слідує нос.
Як куй прикидали к носу, то носити мали у носа, носом.
І всі удари наносять від носа на нос. Відносно наносяться.
В ціль межи очі (де, власне, і є ніс).
Від-нос... на-нос... Тут корінь усіх відношень і поношеній.
А ще в сучасній російській мові зберігається ношеніе оружия.
При носі знаряддя в-носили в бій. З носом носились в бою, утримуючи снаряд, ношу, в найбільш зручній до бою осьовій поставі, двома руками, зігнутими в ліктях, ось, де но-ось. Затрати сил при цьому якнайменші, а готовність до бою якнайвища. Це, очевидно, і є нос, ношение.
Якщо ворог не нападає на витязя і не підходить близько, витязь міг оставатись «з носом». А, втративши контроль над віссю, взагалі «уйти в рознос»...

6 Вись. Вис. Вісь.

На враз від носа куй кидали у вись.
Знаряддя, снаряд мав утворити з витязем вісь, вертикальну до горизонту (вертикаль — з верти коль?).
Кинутий у вись, у вісь снаряд необхідно мав зависати на якусь хвилю, щоб витязь мав можливість перехопити рукояті руками. За тим починалось падіння куя, пад. Тікаючи від нападника, що ішов на пад, тягли за собою знаряддя, тікаючи від пада.
отпад та-кий.
Куй падав-на вразя (на-падав).
Ворог підпадав під нього.
А ще з паду його треба витягти. В тім суть звитяги витязя.
Витязь саме тягнув, тяг, витягав куя, а доти кия, з падіння, з падла. Тяг — найтяжчий з усіх дій. Тому — витязь, відтяг і відтяв.
На бойових ученнях, без яких неможливо оволодіти технікою звитяги, саме за падло повинно було бути найбільше покарання.
Ще від куя убігали, а татя куй доганяв, падаючи нань. По паду — попадав. Але не мав пасти долу!

7. Крута

Від падіння куя повертали в крут, тягнучи, — розкручували.
То і була розкрутка, крута.
Те діяли круто! Кору-тя! Кору..!
Подібним чином і нині спортсмени розкручують при киданні молота. З тою відмінністю, що молот розкручують, а потім кидають, а куя спочатку кидали, а потім вкручували і розкручували.
Без достатньої розкрутки снаряд скоро мав пасти, в падло. А це для витязя смерть, а учня на куйні за падло мали жорстоко бити палами, як говорилось.
Упал - у паль!
А як витязь розкрутився, і почув хоту (заряд) снаряда, він починав чудити. І це було справжнє чудо, він чинив чудь по чуті знаряддя.
Євпатія Коловрата, героя давньої повісті, прозивали так чи не за те, що він успадкував, як «воротити колом»?
 
8. Хота — хода!

Маючи в руках знаряддя, снаряд, який хотив, охотив витязя з такою ж силою, як і витязь тяг останнього, за ним можна було робити такі стрибки, від яких втекти не було змоги! Розкрутившись, з куєм буквально льотали!
Коли куй — снаряд брав заряд, за ним хотілі (хотіли, ходили) на ряд, ко ряду. Підрядившись, опинившись під рядом, з-під ряду, клали ворога підряд, а не поодинці.
Заряд розкрученого снаряда витязь почував як хоть.
По хоті — ходь.
Пускаючи хоть в сторону вражу, витязь за хотив, по хоті вів ходь і походь.
Від ставки ходили на ряди, підрядившися, клали підряд і доставляли до ставки!..

9. Порядок — па-ряд!

Здавна колективний бій вимагав регламентації, інакше він перетворювався в стихійну бійку.
Організація бою вже є порядок. До бою рядились, виряджались, ставали в ряди.
Інакше кажучи, поставала рядова тактика.
Саме вишикувавшись в ряди, пліч-о-пліч тримали фронтальну або кругову,— все одно рядову оборнь, головним завданням якої було утримати ряд, рять, не допустити прориву оборони, не дати ворогу зайти в тил.
У цьому полягала рядова тактика. «Чувство локтя» — це звідти.
Поодинокі нападники на ряд, неорганізовані, приречені на поразку, бо при кожному ударі вони відкриваються перед сусідами, вірніше, со-плічниками того, на кого нападають, і легко вражаються рядовими (ратовими, ратними) товаришами, со-ратниками.
Не кожен міг стати витязем. А в рядові годився кожен здоровий чоловік. «Такий-собі, вряди-годи» — є така приказка (Полтава, Мачухи)
Після загального оволодіння таким порядком виникає бойовий обряд. Бо в такому порядку мали битися ряд об ряд.
То є парядки. Парад!

10. Ломові

Кий-лом та куй-лом були снарядами, здатними ламати порядок вражий.
Розкручуючи знаряддя-снаряд, йому на-давали заряд, ходили з ним на ряд, ставали під ряд і звідти, підрядившись, клали врагів підряд. Під рядом для ломового витязя була саме та позиція, що дозволяла технічно класти одним махом не одного, а кількох ворогів (одним махом семерих побивахом...).
Ходячи по рядам, ломовик трощив їх і ламав ущент.
За ним наводила «свій порядок» власна рать, рата (свої ряді, ряди), здійснюючи зачистку середнім і легким оружжям.
Опинившись під рядом ворогів, витязь не наносив ударів, він мав справу тільки з самим знаряддям, управляти яким було надзвичайною справою.
Та ж з підряду витязь, що став під ряд, з круту направляв снаряд на ряд і клав ворогів підряд, тягнучи куя-лома за бокову рукоять.

11. Гайда крута-верта!

Техніка звитяги. Статично — динамічні характеристики знаряддя і техніка володіння круть - верть.

Заряд розкрученого пудового і більше куя-лома був таким, що не мав протидії і защити крім звитяжного руського щита або відповідного куя-лома.
Приказки мовлять: Против лома несть прийома... Та: Против лома єсть прийом — більший лом!

Надійним і чи не єдиним засобом защити був особливий руський щит, загострений донизу, що закривав задню частину тіла (задник, задниця). У випадку невідворотного удару куя-лома він дозволяв, відвернувшись спиною, присісти, спертись на землю і відхилитись у бік від удару. Снаряд відбивався від продовжної кованої залізної полоси і, змінивши траекторію, рикошетив. Підударний витязь при тому отримував чималий струс і міг пасти лицем долу, та ж лишався живим.
Усі ж лати та інші засоби защити легко розсікались булатним куєм. Розрахунки і експерименти це підтвердять.

Коли куй стрічав нездоланну перешкоду, якою відбивався назад, він починав рухатись у зворотному напрямку, вертатись, вертітись.
Динамічні властивості снаряда спричиняли перехід крута у верт, при мінімальній втраті кінетичної енергії.
Від верту круті витязі увертались в новий крут, (вкручувались).
Якщо в круті від куя бігли (куя убігали), то на верті його треба до-гнати, інакше він дожене витязя або впаде. Перше і друге — смертельно небезпечно.
Такий крут - верт.
Особливо необхідним крут-верт був там, де вразів малось невпроворот. Тут ломом не попреш.
Витязь, що ходив гойда в круть-верті не тільки крутий, а й верткий. Вразити його чи влучити в нього стрілою майже неможливо з причини постійного коливання, маячення маятника, маячні, гойдання вкупі з куєм навколо спільного центра ваги — точки обертання. Він оборотень. Він МАЙЯ! (відповідн. санскр.)
Це мало бути чи не найвище бойове мистецтво. Не випадково досі зберігається українське прислів’я: «Хоч круть, хоч верть, а тут тобі смерть!»
От вам і круть-верть.

12. Конці-пинали. Фінал

Доставка. До ставки.
Устав. Усталь.

Та не менш важливим для життя дотягти куя, щоб з круту, з крути (скрутно!) поставити його у став чи кинути к носу.
Хто витягав куя до ставки, не даючи впасти, то справді витязь! Інші — палі.
Пав, пал, палий... В такій ситуації останній вихід — покладатись на ножа, ножного меча, що мав висіти на поясі біля ноги.
Скинути завалений куй-лом в бою майже неможливо. Підірвати впалого куя, з паду рвати, — можна підірватись.
Ломового витязя з палим куєм вразі поспішали ліквідувати, як небезпечну «бойову одиницю», що стала в момент доступною для враження.
Схоже, саме витязю на шоломі необхідним був наносник. Витягуючи куя з круту к носу, об нього зупиняли снаряд.
Як уже вказано, повертались до ставки, у ставку, втомлені, усталі, доставляючи знаряддя і славу.
Такі елементи особистої відставно-уставної звитяги витязя.
Не можна забувати об ранених, о бранених, що внаслідок поранення вибували з бою.
Їх шанували.
Санили (сани) і тарили (жарг. тирили) у став, щоби перев’язати, накласти шини тощо. Схоже на те, що санили і тарили санітари,— наше загублене слово, яке пізніше повернулося до нас від інших.
Десь там використовувалися ранці-шанці.
Звідти і сучасний ранець, і українське «шанування».
І шанц — шанс.
Глибоку пов’язаність шановного і сановного, шанованого і санованого можна логічно досліджувати окремо. А ще, на мій погляд, варто усвідомити особливості їх сучасного вживання.
В натурі багато ще чого можна досліджувати, заглибившись у чуття слова.

на головну