Сучасне бачення міфів як таких собі казок, легенд, людських вигадок на кшталт звичайних фантазій, виявляється дурницею.
Міфи, — то є міти.
Відомо, що грецька літера ета в транскрипції звучить не тільки ф, але і т. (Фео-Тео; Феодор—Теодоро).
Якщо МІФИ є МІТИ, то чи не є вони відголоском перших МІТ людського знання? Того, що люди поМІТИли у світі і чому не мали і не могли віднайти пояснення.
Подібно тому не мають доведення аксіоми науки.
На тому постає вірне знання — знання, що стоїть на вірі і якому можна вірити, висновкам якого можна довіряти.
А в основі того — безперечна очевидність, що приймається на віру як даність, непорушність, як відголосок вічности.
То, може, в давнину все було просто, як у дітей...

Як ось.
Навколо себе поМІТИв чоловік СЕ ВСЕ, ЦЕ ВСЕ, і нарік просто: ЦЕ ВСЕ. Читаємо і чуємо:
— ZE WSE... ЗЕВСЕ, ЗЕВЕС, ЗЕВС...
Далі — долі, скільки сягає погляд у даль, — ген, гей-гей... гея... ГЕЯ?
— ГЕЯ, земля під ногами...
А звертаючи погляд назад, до свого народження, як нікого ще не було — очі здіймаються догори — ЩЕ НІ, ЦЕ НІ, ЦЕ НІТ...ZENIT. ЗЕНІТ.
А ще є звертання У РАНЬ (УРАНЬ), де життя-буття рань, ранок. Десь там Лета... Доки не було времені —бремені гріха — легінь, легкість, лет... літ-політ? Може, справді — то час лету, як у снах чи фантазіях? Те, що кануло в Лету...
Те закриває всесильного ЧАСУ КОРОНА?
І то ЧАС, ЧОСЬ, ЩОСЬ, ХОРОНИТЬ рань.
ХОРОН-ОСЬ заступає шлях У РАНЬ. І відділяє, віддаляє Гею від Урана. То тепер Гея належить до ЦЬОГО ВСЬОГО ЦЕ ВСЕ. Належить до ЗЕВСА — ЗЕВСЕ.
Всюди панує ЦЕ ВСЕ.
ПАН, Фавн... І ПАН-ТЕОН...
ЦЕ ВЕСЬ світ.
І той же ХОРОНОС поїда народжене ним же. Така є приМІТА ХРОНОСА!
Схоже, саме так пімічені УРАН, Х(О)РОНОС та інші божества еллінського пантеону..
Десь один КО-РІНЬ. Звідти МІТИ.
До ХОРОНОСА єдині були ГЕЯ і УРАН. Подружні НЕБО і ЗЕМЛЯ.
Саме такі бачення можна віднайти у всіх, чи майже всіх, народів.
Люди мітили МІТИ. За тим вони стали РОЗУМІТИ. Для всякого розуміння спершу необхідна МІТА, МІФА, МІФ..! Без МІТИ неможливо нічого ні У-МІТИ, ні зрозуМІТИ.
Заперечення МІТІВ та представлення їх як вигадки, як чогось нереального, як легенди чи людської уяви позбавляє науку і розум взагалі власної підстави. Така наука стає безпідставною і, відповідно, нездатною пояснити життя-буття.

Відкрийте Біблію спочатку:
«Вначалі сотворив Бог небо і землю. Земля ж була невидна і пуста, і тьма над бездною, і Дух Божий над водами».
Кожен з нас, смертних, будучи в утробі матері, чи не перебував у водах? І чи не безвидна (невидна) і пуста та «земля». І чи не темною бездною, покритою мраком, є в самій утробі той вихід у цей світ з материнської утроби?
То чим невірна така МІТА, і з якого ума її заперечувати?
Де тут вигадка? Що не так помічено дюдьми?
Чи не затьмарена химерами (хмарами?) розуму людська свідомість ставить під сумнів міти вічності!
Зауважу, я ні в якім разі не обмежую МІТИ своїм баченням, яким ділюся з вами. Є інші бачення, значення, ракурси — як завгодно. І можете їх шукати і віднаходити.
Та я заперечую «розумне» заперечення МІТІВ як нерозумне, як продукт затьмарення розуму. Бо МІТИ можна по-всякому розуміти.
Можна і не розуміти, недорозуміти, недоумівати.
Причини недоумівання і недорозуміння, різноманітні. Тому я нікого не звинувачую у недостатку ума чи розуму або в його затьмаренні на підставі їх недоуміння чи недорозуміння МІТИ, МІТІВ (чи, як ми звикли чути і читати, — міфів).
Але того, хто дозволяє собі нав’язувати іншим нерозуміння, недорозуміння, недоуміння МІТ, маю право вважати нерозумним, недоумкуватим, на підставі того нав’язування.
Це право дає та обставина, що я не обмежую нікому його бачення моїм баченням МІТ. Більше того, я свідчу, що є інші бачення, які закриті для мене, які я недорозумію і недоуміваю, і в цій частині хтось має право вважати мене нерозумним недоумком.
Та, не нав’язуючи лиш свого бачення і не обмежуючись ним, я відверто називаю тих, хто не розуміє і недоуміває з приводу МІТ(міфів), та ще плодить навколо себе недоуміння і непорозуміння, саме нерозумними недоумками. Вибачайте!
Такий примітив.
Примічений при мітах— міфах...

Приведу бачення (з деяким повторенням, вибачайте) окремих МІТ.

Принцип, за яким здійснювалася дана побудова, простий: асоціативний пошук відповідних значень та духовного змісту античних, а саме еллінських образів у нашій мові.
Знахідки більше, ніж цікаві. Подібний рівень відповідності дуже мало імовірний на підставі випадкового збігу. Якщо вдатися до розрахунків за математичною теорією ймовірностей, в чому можуть переконатися математики, то розбіжність значень розрахункових і фактичних становитиме десятки, як не сотні порядків!

Отож.

ЗЕВС, ЗЕВЕС, ЗЕВСЕ — ZE WSE, СЕ ВСЕ, ЦЕ ВЕСЬ світ, — Найвище ЦЕ ВСЕ...
ГЕЯ — Під тим:. Гея-гей-гей... Земля під ногами
АФРОДІТА,— АТь РОДИТИ, — ДІТИ, РОДИТИ, ОТРОДИТИ...
АФІНА ПАЛАДА — АТь ІНА, ПАЛь ЯТА, ПАЛЯ ТА, палЯ да (чи ПАЛь ЛАДА?)...
АРЕС, — ЯРь ЄСЬ. Ярий єсть АРЕС.
ГЕРМЕСЕ — ЄРь МА(Єрмак?). ЄРЬ МЕСь. Месіанство (вісники)...— ?
АПОЛОН — А полонить душу... А-ПОЛОН...
ЕОЛ — Ві-О-ЛЬ,— дещо нагадує віяння вітру і волю.
ПОСЕЙДОН — Море, океан, від поверхні водь ПО САМЕ ДНО, царь ПО СЕЙ ДОНЬ... ПОСЕЙДОН.
ГЕЛІОС — ГЕЛІ ОСЬ... ГЕЛ-ОН, АН-ГЕЛЬ... і так далі.
ПРОМЕТЕЙ — ПРОМІНЬ ТЕЙ, ПРО-МІТА і ПЕРЕМЕТ, переметнутись?
СТІКС — людина помирає, як час життя СТІК,.. СТІКС.
ХАРОН, перевізник — померлих ХОРОНимо...
Логічно, ХАРОН мав би бути сином КРОНОСА, що врятувався від батька. Цікаво пошукати.

АТЬ, ЯТЬ, наближені до ЯТи, взЯТи із ЯТИ:
АД, - АЙД, АІД, — підземне царство.

Герой. ГЕРА, ГЕРАКЛ.
Нім.: «her». Перегукується: КЕРА, КЕРувати, КЕРмо. Далі КОРА, корити...
ХИМЕРИ — хмери, хмари...
МЕДЕЯ — МЕД ЕЯ?..
Подібним співставленням не видно краю. Зупиняє на хвилю думка, чи не сягаємо тут спільної людської пра-мови, схоже, до Вавілонських часів? Щось і сама «велика блудниця» (бібл.), Вавілон, BABYLON, дуже схожа на баби лоно. Бабилонь? Лонь баби?
Що, як міфи, міти є найдавнішими мітами знань. Чи не варто глибше з’ясувати, що ще здавна заприМІТИли люди?
Те доносить до нас СЛОВО.
СЛОГО. СЛОГ. ГОЛОС. ЛОГОСЬ. 

Згадка про аргонавтів викликає декілька запитань.
У таланті — найбільшій за номіналом давньогрецькій монеті однаково містилось золото і срібло.
То чому руно золоте?
І навіщо збирати Ясону героїв з усієї Еллади? Адже спочатку і сам Геракл взяв участь у поході аргонавтів? Проти кого така «відбірна команда» високорозвиненої цивілізації?
А, може, руно зовсім не «золоте»? Може, то прадавній відгук про ЗЛО-ТО, ЗЛО-ТЕ, що те зло, то зло.
То золь, зольто...
Та й чи не відгукуються в тім не що інше, як руни, рунні пра-віди, рунні чакри, чари, давня магія, тощо.
Може, ЗЛО ТИХ РУНІВ (рос:зло тех рун) на такий собі антипод «яйця-райця», що надає володарю магічної сили зла та владу над світом, де ZE WSE панує.
І ЗЛОТИХРУН — характерно — сторожив змій...
Від якого ОВНА ЗЛА-ТА-РУНА?
Чується:
ОВН—ОУН—ОЛУН—ЛУН(ь) та
ОВЕН—АВЕН—АВЕЛЬ.. А ще
АГНИ—АГНЕЦЬ...
Дуже схоже, десь тут присутній пра-образ ЖЕРТВИ!
А перша жертва сягає рані, з якої постали руні, руни — пра-віди. Джерело відання, що стало витоком від і ведичної культури.
То, можливо, ЗЛО-ТА-РУНА, пов’язана з праобразом певної сторони акту творення та відтворення? А то ще якось стосується джерела життєдайності та животворення?
Зрозуміло, в пізніших інтерпретаціях міфу, що дійшли до нас, багато що вже могло бути перекрученим.
Чи не так?..
Хто зна?


Де та Колхіда?
Шукаючи Колхіду, згадаємо хороводи.
Здавна на Русі хороводили.
Прислухаймось: не просто хор водили, а ще колом ходили, ходили по колу...
Коло ходили - хороводили. Отак вірніше і повніше. І, певно, так і мало від початку зватися те дійство.
Імовірно, що «синонімом» хороводу є дійство кола, колодія, колоход, колоходь, коло хід.
КОЛО-ХІД — чи не нагадує оту саму міфічну Колхіду?
Чи не наш край є краєм КОЛ-ХІДІВ. Край КОЛХ...ІВ КОЛХІДА.
У такому разі стає зрозумілим, чому аргонавти поверталися до рідного краю по Дунаю. (Від Кавказького узбережжя Понту Евксінського повертатись до Еллади по Дунаю трохи нелогічно).
Та й багато іншого, з огляду на попередні міркування, набуває змісту, сенсу — як забажаєте.
Ця побудова вкрай обмежена нашим обмеженим знанням еллінських МІТ (міфів). Певно, глибокий пошук набагато би розширив коло відповідності.

Зауважте (!)
У еллінів присутні ЛАДЬ (ЛАДА), ЛОНЬ, ЛЕЛЬ, ДІДЬ, ДОНЬ та ін, як корінні (!)
В українській мові еллінські не корінні, а запозичені(!)

ЦЕ СВІДЧИТЬ ПРО СЛОВ’ЯНСЬКІ КОРЕНІ ЕЛЛІНСЬКИХ МІТІВ, А НЕ НАВПАКИ!!!

Отакий чується гук-перегук. А, може, вчувається? Бог його знає...

2. Витоки мови

Ніхто не буде заперечувати, що мова виростає з окликів, що породжені потребою спілкування в процесі життєдіяльності. Це характерно не тільки для homo sapiens. Відповідно витоки мови належить розподіляти за сферами людського життя-буття.

Тож, досліджуючи сферу брані, не можна забувати інші, які в сукупності з досліджуваною дозволили би охопити всі сторони людського існування.

Такими, окрім брані, боротьби за місце під сонцем у цьому світі, є:
— добування жита, хліба насущного, що і є саме життя;
— люб, злюб, шлюб, шлюбні стосунки і взаємини;
— ще одна, про яку мовимо кількома словами далі.
Перші три відверто відповідають трьом провідним інстинктам — самозбереження, харчування і статевому, і тим вони тяжіють до фрейдизму. Та четверта сфера ніяк не вписується в систему Зігмунда Фрейда.
Адже людина вирізняється серед усіх тварин, усього творіння, здатністю піднятися над трьома провідними інстинктами і підкорити свої дії зовсім іншим чинникам, що зосереджені в сфері духу. Керована вірою, прагненням до правди і справедливості чи навпаки, жагою помсти і тому подібне, людина відкидає фрейдівські «три кита» і може піти на саму смерть з ідейних міркувань та причин духовного порядку.
Тому слід затвердити існування іншої сфери життя-буття — сфери свідомого духу.
Це сфера чарування і царювання, сфера мітів і мітології.
Тут знаходяться пошук і бачення самої суті життя — буття.
Тут сфера віри, релігії, казок і далі — всього того, що ми називаємо духовним наповненням нашого існування.

Відповідно, серед витоків мови належить відмітити:
— мову любу, любові, шлюбу — шлюбну (брачная речь);
— мову бранну;
— мову життя;
— мову вірну, мову чар, мову магічну, ритуальну, мітичну.

Плануючи детальніше зупинитись на вказаних напрямках окремо, читачеві для ознайомлення пропонуються деякі поетизовані чи римовані від-чуття. Можливо, в них комусь вдасться сягнути зачарованості (очарования) царини слова, відчути прадавню прамову і її мелодику та почерпнути звідти відповіді, думки і нові запитання.

А, може, зрозуміти чарування царювання... І відчути вольну волю.

на головну