1. Спів

У всі часи, як свідчить мова, 
Хто що імав,— таким і словом
Його назвали. Йменували
На ймення йменням. Хто що мали...

Хто КИЯ мав,
Хто був ПАЛЯН...
Ми всі від древа, від древлян...

***
Кий вам знайомий?
Кий який?
Той, що уперш гукнув: Я КИЙ!!!

А всі: ТО КИЙ!!!
Я-КИЙ ТА-КИЙ,
Той КИЙ,
ТАКИ...
Лякали києм. На тать — жах!,
Такий у кия був розмах!

У часи древні, древ, дерев...
Ще до металів били пев-

Но!

***
Бранні збори:
Бор. Боріть.
Беріть.
Бори.
Бери.

Брат брата.
Брать братів
У рать
Ура!!!
У раті!!!

Марш-марш!
Маш-маш!
Стой! Стань!
Став кий.

Ставки.
Кий кинь,
Прикинь!
К носу.
Від нос — відносить!
На нос — наносить!
У дар —
На ніс, наніс.

Все то є НОС.
Носить по полю,
Носи по полю,
Де пря
Тополю?
Дуба?
Однако — згуба!
Та ки-и-и-и!!!
...
Спочатку кия — кидь на тать!
А то тягни, та гуч, тягать!

Тягни!
На себе!
Біг! Біжи!
На себе кия силь, тягни!

А кий такий,
Тя-гне! Тяж кий!
Такий то кий.

***
Не витяг, щоби знов у стать,
То впав. Товпа. Таких на тать — на товп.

А
витяг з тягу —
Стяг! Звитяж!
Є витязь!
Є звитяга!

Тяж

КА ТА
Борня...

***

Боротьба.
До брані кличе звитяга.
Добрані добре... А із-бранні
По брані вийдуть. Брань-борьба.

Де кий паляна покхорив.
Чи чули ви про те коли?

«КИЙЩЕКХОРИВПОЛЯН», — десь чули
ще літописці... Та чи вчули,
А чи не вчили, як те чтили,
Бо дуже давнє. І забили

І про палян, і про кия,
Як до заліза, до куя...
Відкіль настав залізний вік —
ЗА ЛЕЗО взявся чоловік.

О, Боже! Божий чоловік!
О, що ти дієш? Що за вік!
Настав. І як забув ти Бога?
І де дорога
Твоя?
Га?

То як від як
Залізо стали те кувати.
На кия сталии «куй!» — казати
Куй, куй, ковалю, щоб скував.
Так кий переростав в куя,

Було те все давно-давно.
Відколи брем на світ лягло.
Тяжке то брем на світ, на лет,

То повість врем ін... іних лет?
Як стали бити — не до лет!

А щодо лету — канув в лету,
Відколи стали бить — люд лют.
Прийшов нелюд, настала лють.
Не має люті в лету путь.

До лету тільки люди йдуть.

***

На лети—льоти впали льоди.
Опанувала світом лють.
Люд — нелюд бились. Били й б’ють,
Усе орудує Губило.

2. Переспів

КИЄМ не били, не рубали.
Києм крутили. Та кидали
Його. І перший був прикид —
Кий к носу кинуть. То є вид-

До бою здатний, і такий,
Коли під силь закинуть кий
У вись, у вісь, щоби завис.
А там —
ПІД НІС,
ВІД НІС,
НА НІС.

По том, тягнувши рукоять,
Від КИЯ бігли! Кий на ТАТЬ
Попаде, татя дожене.
А витязь тягне, крутить, рве,

Щоби піднять...
Кинь—тяж. Тяж-кинь.
Тяжкий то кий.
Такий тяжкий
Такий то кий.
Ко-инь та к-інь...
Тяж - кинь

***

Все кидав витязь. І тягав.
То був кидок, і звитяга...
Звитяжив витязь... І НА НІС.
ВІД-НІС
ДО-НІС.
І далі НІС

По полю браннім. З-НІС, НА-НІС.
НА НОС И В ДАР (Наносив в дар).
Така та бранна є наука.
Річ не проста. Не проста штука —
Крутити києм в бою тім.
Відомо те було не всім.

3 Приспів

Кий був найтяжчим.
Ним не били.
Його тягали.
Ним губили.

Я КИЙ!!! ТО КИЙ!!!
ТА КИЙ!!! ТО КИЙ!!!

На ймення КИЙ —
хто ймав той КИЙ.

Бо ймення дане від імення.
І хто мав кий.
Той звався Кий....
То Кий та ки...

Як КИЙ до КИЯ — згуртувались,
А потім градом ограждались,
То град їх звати — їх був град.
Чти просто. Був то КИЇВ ГРАД.

***

Отак то бисть, від стали буть.
Чи перестанем коли бити?
Чи осягнемо, як любити?
Чи віднайдемо в лету путь?

Пол(ьо)тава
5 січня 2004 року

на головну