Інші твори автора:

   

Речі бранні

Українська національна ідея

 

 

Ростислав Шевченко
НОТАТКИ ЛІРНИКА

Поезії 2005-2009

 

Вірші Ростислава Шевченка не для декламації, та й не для спокійного, «розм’якшеного» читання під торшером. Слова та рядки вимагають неослабної уваги, розумового напруження, до них треба дослухáтися, щоб вистежити образний візерунок, «витканий» автором — часом навіть не словами й реченнями, а лексемами та морфемами української (і не тільки) мови. Починаючи «добування» сенсу в межах одного слова, він алітераційно переливається в інші значення, що неминуче наводить читача на думку про історичну багатошаровість української мови.

Хоча в книжечці є вірші, написані в традиційних розмірах, визначальним вектором письма Ростислава Шевченка все ж є поетичний модернізм, для якого характерний пошук у слові нового чи непоміченого сенсу, а в зреченому сенсі — нового відтінку словесної оболонки.

Павло Стороженко
член Національної спілки письменників України

***

Ростислав Шевченко любить гратися словом, милуватися його переливами. Теплом віє від сонмища звукообразів, що наскрізно пронизують вірші всіх розділів збірки. Виповідаючи те, що лежить у нього на серці, що він чує довкруж себе, не претендуючи на етимологічні висновки, він іде своєю дорогою до його величності Слова.

Хочеться побажати, щоб ця стезя не згубилась, щоб гра, до якої він удається, не перетворилася в самоціль, не знебарвилася, не стала надокучливою й нецікавою.

Микола Селецький
член Національної спілки журналістів України,
доктор філологічних наук

пам’яті Валерія Сидорова, щирого друга і геніального музиканта, присвячую

Поважний читачу!

Мої віршування можуть видаватися грою слів чи спробою етимологічних шукань. Маючи досить скептичне ставлення до звуженого чи однобокого тлумачення походження слова, смію застерегти від такого сприйняття. У своєрідних поетизованих замальовках я сягаю не далі спорідненості мовного коріння.

Все більше переконуючись у тому, що колись люди говорили однóю мовою, помічаю недолугість, безпідставність, а то й просто безглуздя будь-яких заперечення біблійних свідчень про те. Цілком очевидно, що нам занадто далеко до розуміння глибинної суті процесів розвитку, мов і слова зокрема. Стосовно ж загальноприйнятих теорій походження маю сказати, що в основі їх усіх без винятку лежать певні припущення, а тому всяка подальша картина необхідно виявляється гіпотетичною. Образно кажучи, наші уявлення мов би «висмоктані з пальців» більших чи менших авторитетів.

Мої захоплення мовними дивосплетіннями підчас виявили таку казково-неймовірну родинність мов, у яку неможливо повірити, доки видима гра слів не розкриває глибокі корені, що являють єдність реальних образів в перегукові звуків, котрі лише на перший погляд збігаються випадково.

Кожній людині Господь дарує власне чуття звучання нот і музики слова. Якóсь підслухавши ті мелодії, хочу поділитися почутими своєрідними «етюдами споріднення» з вами...

Ростислав Шевченко

 

* * *

Я шукаю тебе Цілий вік Крізь незлічені рóки
Я шукаю тебе Все життя і на ціле життя
Щоб віддати тобі Всю нестерпну свою одинокість
І спивати твою Нерозділену чашу буття

 

 

* * *

Берег мій і берегиня
Обережний оберіг
Порятуй мене бо гину
Без притулку на ніч-ліг

Скільки де не забарюся
Та й до тебе прилечу
Щире серденько матусі
Стріне в радіснім плачý

Все життя тебе шукаю
Мовби мрію краю раю
Та від тебе знов тікаю
Доки світу борг плачу

 

 

* * *

У вiко вiку


На чати*
Чатування
Час
Злетить

Од вíк злітає вік
По миті мить

Політ м’ятежних вік не зупинить
Допóки не зупиняться навíк

Помітивши намíчений від літ
Від лічений
Від ЛЕТИ в ЛЕТУ лік
Миттєвостей буття
Між мýк і мúк
За мúто злету

Дóки вíків зліт
Летáльний в Лету
Спúнить віка мить
Яка невпúнно вíком миготúть

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
* або: на чатах...
 

 

 

* * *

Дáлі й дáлі розходяться
Берег
ú у рікú
Рухом рýсла розведені
Й поєдн
áні в вікú

У вит
óках сплітається
Їх буття з небуттям
І чим-д
áлі хвилюється
Поміж ними життям

Долин
áми-тумáнами
До сам
óї мети
Їм од
úн проти óдного
В
óди в руслі нести...

Так і ми мов два бéреги
Недосяжно близькі
Нерозривно поєднані
У віках на вік
ú
 

 

* * *

Маю поділити-ся з тобою
Тим, що довелося пережити,
Що збулося і не відбулося,
Що любив і мусив загубити.

Більшого, здається, і не треба,
Коли чують серце і душа
Щемний біль відлуненого герцю
Двох сердець без-грішних без гроша.

Переймú мене в свої перéйми
І прийми вино гріхів вини...
Ми се рцéм* у-купі, Боже милий,
Не забудь нас, Боже, не мини!

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
* рце, рцення, рцем(о) — рече, речення, речем (давньо-рус., церк-слав.)
 

 

* * *

Відчуження


Чужий у світі всім, собі чужий
Вікую вік мов у чужому світі
І світу мабуть також я чужий
Як спадок у чужому заповіті...


* * *

Все далі у далі
Розходимось в різні світи.
Настала в родині чужина...
Без-вíсті вестú

Не клич. Я не смію
У серці позбутись мети.
Неволя — не воля,
Де волю нав’язуєш ти...

Душа переймається жалем
До самого дна,
Не скíнчена казка,
Здається, збулáся сповн
á...

Від щирого серця
Тебе я і справді любив...
Прости на прощання, як можеш.
А я вже
Простив...

 

 

* * *

З ладу в лад

1.


Не кличу та й не плачу. Жаль.
А чи не жаль, як те казав
Сергій Єсенін...
                             Сплине вік
Сном чи життям,
                             і чоловік
Прийде до себе, до свого...

Хто — в місто, де лиш прах його.
А хто — до Того, Хто послав
У світ, і стежку нам послав*

Кому — куди...

2.


                      ...Мов унісон:
За-кон
Любови
Ні-би-сон
Тримає
Попри струмів статі


У лету літ
Стрункими стати

В собі по-стать себе до-стать
Собі по-статі і під-стать
Себе в другому віднайти
Де-я-і-ти
До нас До-йти

До ми
Де ти і я Сім’я

А там
Усі
У всіх
Рідня

До-лати долі
В Ладу Лад
Складати в лáди
Скл
áди ладні

Ледь-ледь складеш
Та й невпопад

І спрагли душі
З-ладу в-лад.
 

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
* послати—у значенні постелити має дещо інший відтінок, аніж прослати —простелити, хоча досить близькі між собою

 

* * *

Я дякую тобі за все
Що відбулось і не збулося

Відчулося і заспівалось
Забулося і віднайшлося
Відколи грати перестав
У правду і не милим став

Я тій немилості не злюсь
Мовчанням тихо помолюсь
Про тебе і за нас усіх
Аби простився нам той гріх

 

* * *

Горнуся до тепла в словах твоїх
Від холоду пронизливого світу
Чутлива думка вирієм летить
Почути, як тікá життя у-міти

Де треба
То не в силі зупинить
Не хочу
Мов-би-та відлунить мить
Останнє -чу!

Не справдити омани
Серед оман
Неволити не стану
Доволі
Від неволі заборони
Для волі
Вже забуті забобони

В пізн
áнні непізнáнності життя
За судженою долею з недолі
Світами світ прямує неспроста
І над усім творінням Божа Воля...

 

* * *

Стáв ставóк у красі,
Рясна ряска в росі,
Мов росою омита
Кр
áсна діви ланіта...

Часом чут-но-то-бі
Шепіт листя вербі...
І се-рцé у журбі
Промовля:
              ...not to be...

Чи тобі,
Чи комусь,
                   не тобі...

 

* * *

Розумію тебе —
І не можу ніяк зрозуміти.
І бажаю відкритись,
І хочу твого відкриття.
Тільки жаль, що так пізно
З тобою нам випало стрітись,
А ще жаль, що так рано
Піду я з твойого життя.

Народи мене в світ,
Аби зміг у тобі народитись,
І роздай мене світу
Дарунком земного життя...
Десь чекає хвилина,
Ще зможемо серцем зігрітись,
Прохолоди шукаючи
В сивих високих житáх.

Проведи мене світом,
Тримаючи руку за руку,
Відпусти у політ,
Дарувавши мені два крила,
Я лишуся в тобі
Подарунком гіркавого трунку
Предковічного хлібу —
Зерном золотого руна.

 

* * *

Звикли одне одного не чути
І тепер мені усе байдýже.
Тільки часом хочу дуже-дуже
Рідну душу серцем пригорнути.

А якщо не любиш – вибачай,
Не зумів багаття розпалити...
То вже якось треба пережити,
Щоб незлими мовити «прощай».

 

* * *

Як холоне в серцях любов
І нещирим стає кохання,
В недомовленостях розмов
Сподіваємось на вертання.

По забутих давно стежках,
Що сплітаються за межею,
Ми вишукуєм у світах
Долі згубленої своєї.

Щоб віддати їй все життя,
Перейнявши життя від неї…

В колосúвих житах фата
У нарéченої моєї.

 

* * *

Десь сама самотá
Білим світом літ
á
Та не знає ніхтó
Що то з
á самотá

А куди не поглянь
Кожен сам собі пан
Закохавшись у себе
Живе в собі сам

І-така в самоті
Самотинна омана
Лиш сама у собі
І для себе кохана

Заважає пізнати
Саму Самоту
Доторкнути її
Самоту саме тý

В швидкоплинному віці
Загубивши мету
Через ниці дурниці
Та оман німот
ý

Десь блукаючи світом
Хтось себе пізнає
В намаганні збагнути
Самотиння своє...

Хвиля спúнить у миті
Рине час у віки
Коли стріне у світі
Самотá Самот
ú

І безмовно промовить
У мовчанні слов
á
Дарувавши пізнання
Хто ми є ти і я

І відмовить Сам
á
Самота Самом
ý
Серцем слово відкрите
Одногó – одном
ý

Аби зміг упізнати
Ти Свою Самоту
Ту що мав за метý
У житті саме т
ý

 

* * *

Чуття самця — самóтність-самотá.
І дух життя герц
ýє з духом смерти...
У тім живе, не вóліючи вмерти,
І самотúть самотністю самця.

 

* * *

Не маю слів,
А чи не знаю сл
óва,
Чи не знайду до-рéчі,
І розмова
По-д
ýмках плине.
А тебе побачу —
Не маю слів,
Хоч плач!
Та я не плáчу,

Сміюся з себе, бо нема плач
ý.
Не знаю, чим за все я заплач
ý...

Посмійся й ти зо мною.
Чи не смішно?

Якщо та й ні,
Можливо, буде пісня...

 

* * *

Чавéле*
Ще велить Господь
Чи вельми світ
Чи воля кличе

Ше вéлить-ся
Цей вольний ход
Що вільним світом
Йде від січей

Де шавлія
Та щавелі
Обіч доріг
Ще вольні стали

Знайомий присмак
Шевелú

І-гóй-гея!
А-гóв, ромали...

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
* чавеле — оклик-звертання кочівників-ромів. Відчува-
ється зближення з рос. шевелить при очевидному
спорідненні з человек.

 

* * *

Ну от і все. Пройшла любов.
Те, що було, не буде знов.
Все сказане не повторить.
Душа болить –
і не болить.

Лиш пам’ять про незбуті сни
Німим докором
Со-вістú...
Не відповíсти,
Не сказати,
І н
íкому те розібрати...

Нас не вернуть,
Бо нас нема.
І я один.
І ти сама.
Отак і будем далі йти
У темнім світі
Без-віст
ú,

Щоб кануть в Лету, як той лет,
Що перервався,
Недолéт...
Недóле...
Д
é ти, долю, дé?
Вже не прийд
é...
Вже не прийд
é...

Дармá.
Дар м
áв.
Господній дар
Не втрúмав...
Може й не трим
áв?..

Не зміг,
Не смівши
Доторкнути.
Вже не почути...
Не почути...

До світу,
Вдосвіта,
До сти...

Прощання...

Господи, прости,
Що не утрúмав
Тé, що м
áв...

Хто-сь
Де-сь
Кого-сь
Не упіймав...

 

Нетлінність на тлі тліну

Це тіло – тло,
Це тло душі,
Це тіло духа.

На цьому тлі ми у житті
Шукаєм дрýга.

Себе відкриємо другúм,
Впізнавши др
ýгу,

На цьому тлі,
У тілі цім,
У тілі духу...

 

* * *

В шуканні правди у цім світі
Щось віднайшов
Про-те ніхто не хоче чути
І я пішов

Шукати ще кого такого
Як я
Та видно вся моя
У-Бога
Рідня

Де Божа Правда
І притулок
То й Світ

Простіть-прощáйте
На дорозі
Без літ

 

Прислýхайтесь

І призвав Ісус отрочá,
поставив його серед їх.
І речé: Амінь глаголю вам,
а ще не обернетеся й буде-
те яко діти, не війдете
в царство небесне.
Мф 18, 2-3.

Уважніше
Послухайте дітей.
Повчіться в них,
Як треба в світі жити.

Вони біля Творця.
Нам не зуміти
Так чути, як вони.
Бо до малих

Зійти непросто,
Де себе подіти...
Таке воно життя –
І сміх, і гріх.
         . . .
Аби ж то нам
Піднятися
До них!

 

* * *

Малюють малюки малі
Малюнки-мáлі. На стіні,
І на асфальті та паркані,
А ще раніше — на скалі.

Так є, було, і буде далі —
Малі малюють м
áлі-мáлі,
Де зм
áлює дитя мале
З вигáдками життя живе.

Мужі ж учені – не малі!
У тих малюнках на скалі
Ніяк не втямлять
 мáлі-мáлі
Тих діток, що були малі.

 

* * *

Послухайте! Маленьке немовля
Промовисто про мову промовля...
Мов предків голос мовою прамови
В тій вúмові вчувається здаля.

 

Варіації на теми

 

* * *

Зірвавшись в лет —
Конають в Лету...

А плазуни повчають лету,
І перекручують сюжет,
Де плазування — мов би лет.

 

* * *

Як легковажно спродані дари
І витоптані паростки любови
Що піднялись із пролитої крови
Між вітами зеленої трави
Останні дні і подихи життя
Струмком спливають в море по краплині

Чи схаменуться зажирілі свині
Хоча б у саму хвилю забиття…

 

* * *

Кожен сам по собі
І для себе живе й животіє
Цілий вік я шукаю
До кого схилити чола

Залишаюсь один
Бо інакше я жити не вмію

Як загублений
Господи
Твій нерозкаяний син...

І чи є ще у світі
Моя десь там доля жива?

 

* * *

Мáнять нас мáни
В багатства омани,

Грíшними гр
íшми
Ми всі грішимó,

Нам і день-гúнет,
Як дéнь-ги-не-мáє...

Що за товар то,
Чи варто воно?..*


¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
* Про те, як гроші манять людей, загальновідомо. Проте ж предків наших, вольних козаків, більше турбували святі справи, якими вважали служіння Богу, громаді, турботу про родину, захист свого краю від напасників тощо.
Та ж, ніде правди діти, часом доводилось грішним ділом
ділити й діла грішні, на що й здався той гріш або ж — у множині —гроші.
На базарі ж як на базарі.
Хто вийшов спродатися й за цілий день нічого не про-
дав — тому день пропав. І досі так жалуються продавці
між собою ( бо скаржитись нікому ), як день гинет — денги нет.
А що, хіба не так?

 

* * *

Життя є жертва
Се-й жорстокий світ
На тім стоїть
Мільйонами століть
Мільйони гинуть зáради тогó
Хто має бути
І підé в майбутнє
Продовжити у світ
Собі присутнє
У далі долі
В рóди з роду в рід
Там де-хто-десь розд
áє-ся в нарід
Який загине задля одног
ó
У тім життя продовживши свог
ó...
О так у світі все...
Твоя клітинка
Так само вплетена
В ту ж саму павутинку...
Жорстока і блаженна круговерть
Падіння й лету
Де життя і смерть
У купі різні
Ліпляться в сюжети
Де в кожнім кожну мить є подих лету
Звідкіль зринає все, щоб кануть в Лету
До вічного
Сплетіння
Лету
Літ...

 

* * *

Ми шукаєм любови,
Немовби зимою тепла.
Ми шукаєм любови,
Щоб з нами у світі була.
Ми шукаєм любови,
Із нею пізнати мету,
Ми шукаєм любови,
Що повнить душі пустоту.

А вона непомітно
Спливає крізь кожного з нас
У минулі століття,
Де стáнула снігом не раз.
І, втомившись шуканням,
Неначе любови нема,
Ми за гріш согрішаєм...

І пошук виходить дарма.

 

* * *

З любови творений світ
Без любові гине душа
У кожному з нас живі
Подóба та Образ Творця

То мовби Господній лик
Просвітиться в Божий дар
З любови стає чоловік
Людина без неї т(о)вар

А жалю гідна душа
Закохана в себе лиш
Шукає місця тепліш
І дар продає за гріш

Та ж доки тримáє світ
Оця чарівна перлина
Ми лóвим* хвилі хвилин
В минутностях від-почину

Нізáщо б — а не за щ
óсь
В сердечнім чутті душею
З любов’ю нам вік би жить
Щоб світ полишати з нею


¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

* ловити, між іншим, споріднене з англ. love
 

 

Треба

Не стати краще Божої краси,
Як там себе красою не краси.
(авторські мудрствування).

Вродúла врода
Вроді Божий дар
Зневаживши усі земні заслуги
Красна красою ся не переймай
Гордитись тим чого не має дрýга

Даремно дар в марнóті не змарай
Потв
óривши Обрàз Ли-ця Творцева
На часі ще й про кару пригадай
Дар-ма-є відібратися у тебе

Як треба...

 

Щемить

Якоюсь миттю чуєш вмить,
Як від життя спливла ще мить.
То в серці жалем защемить
Зринаюча з дитинства мить…

Пом’яте серце у ту мить
Жагучим трепетом струмить,
І бàвить струн сріблясті ниті,
Складаючи до миті миті

На чатах часу,
Що стікає
До вічності,
Де всіх чекає,
Вплітаючи у-роки миті
На трепетні життєві ниті.

 

Пісня на почуту мелодію

Я без тебе
Я без тебе
Дні в самотності лічу
Я без тебе
Я без тебе
У політ не полечу
Одному мені без тебе
Сум і смуток на душі
І до себе як до неба
Загубилися ключі...

Забери мої печалі
Дай мені свої жалі
І шукатимемо далі
Де не звідані краї
І окрилені вітрила
На вітрах країни див
Повертатимуть до тебе
Де б не був та й не ходив

Я здійму тебе на рýки —
І в обіймах цілий світ
Запалає і остудить
І розтане камінь літ
І до тебе я прилину
У солодкий той полин
Чарівна моя царівна
І княгиня між княгинь

Може справді я для тебе
Зірку з неба принесу
Від багатств усього світу
Ще не бачену красу
Аби нам було з тобою
Як тим птáхам на гіллі
Ти у мене — я у тебе
Мов на Божому крилі...

 

* * *

Манівцями блукаю,
Довіряючи серце тривозі,
Та для чогось живу,
Доки час у цім світі мине.

І загублена доля моя
Десь колись при дорозі
У якихось світах
Може також шукає мене.

 

* * *

Звідки ти таке
Диво
Не моя й моя
Діво
Чарівна п’янка
Згубо
Полонить серця
Любо

Це ясні твої
Очі
Забирають сон
В-нóчі
А дзвінкий п’янкий
Сміх
Мов солодкий
Мед
Гріх...

 

* * *

Ми зустрілись серед світу
Звідки видно край
Нам з тобою по дорозі
Як не повертай

Прямуватимемо в далі
До його кінця
І спиватиму я вроду
Твойого лиця

Щоб єдналися долоні
Руку мені дай
Я порину в твої очі
І розквітне май

Простилається дорога
Через всі світи
Через суди-пересуди
Йти — не обійти

Те чужому не почути
Та й на тому зась...

І не можу я збагнути
Звідки ти взялась...

 

* * *

Є світу край
Де ми прийшли у світ
Є інший край
Де ми йдемо від світу

Край світу
Мати
Чоловіку
Діти

Посеред світу
Стрілись я і ти

А може на
Самому краю світу

Світ новий десь
За краєм
Віднайти

Чи світу
Світ
У світі
Народити…

 

* * *

То поля дерево
Тополя
Відкрита всім вітрам у полі
На неозорім видноколі
Не скóреною хилить віть

Та віття знову вг
óру в хóрі
Протягнуться до сонця й волі

Як дівчини стрункої доля
Що духом вольності по-волі
На вольній волі в чистім полі
Стоїть.

 

* * *

Душа до душі
І серце до серця
І очі твої
Мов світлі озерця
І юно надія
Тепліє в руці...

Царівно чаруючі
Чар манівці

 

* * *

Спасибі...
Думками мрію
Та й подумки продихну.
Перстами персти лелію
Так ніжно тебе люблю.

Теплом огортає серце
Зігріта рука в рукáх...
Укýпі
З тобóю
Сéстро
Світ
áє
Душі
В світ
áх.

 

* * *

Я хотів би дихати з тобою
Одним подихом
Я хотів би жити з тобою
Одним життям
Я хотів би бути з тобою
Єдиним цілим
Іноді мені здається
Що того ж хочеш і ти
А буває навпаки і тоді
Я нічого не хочу й не знаю
Чи варто дихати жити і бути…

 

* * *

Спізнившись на вічну требу
Неначе в останній раз
Вдивляюся в очі неба
І мовби там бачу нас

На часі за щастям лине
Замріяний пил доріг
Хмаринами перелинів
Спадаючи нам до ніг

 

 

* * *

Є-лади в-роди-в Афродіти
Родить-по-роду-й-по-радіти
Роздати с-творені-о-твóри
І мати гріх і мати діти

О-тради-ці-ї-й-на-родити
Рясні-є-рос-і милі діти
Віть Афродіти...
А про діти
Є-й-нам куди себе по-діти

А-в-р
óд-ах-врóд — ах-врóда-тá
А-вроді-т
á — Афрóдітá...

 

* * *

До лона льне
До-лоні лин
До-лоньми линемо у плин

До-лоні лель зверта до-лонь
Полонить лоно у полон

До лона лелі-є на-к-лон
А-лель-ко-лону-ста-в-колон...

 

У краї раю

До лона до-лоня
По-лонить по-лон
Лелі-є-нам-ми-сли-
На-клонить-ко-лон

Та-лáни ланіти
Лес-ти-на-пес-тú
Між перстам
ú пéрсів
Пер-сік-у-в-уст
ú

А-д
áмову лóву
Є-вúна вин
á
П’є-р
óси на-рóду
К-раса-та нов
á

Ко-х
áти-до-статі
По-х
óті-є-стáн
Роз-к-віт-а-полону
До-ли-на-та-лан

Ті-л
óви-на лáви
Та мéдова сіль
Ці-лí-по-ці-лун-ки
Поціли-ти-в-ціль

Ліпити-ся с-ліпо
Літ
á-ми-не-сýть
Від-сутності світу
У світу є суть...

 

* * *

Вроди-кáра-чи-дáр
В-се парує до п
áр-
на-сій-див-о-порí
Чепурúннь-на-пар
í

Лель-і-лель—
Пара-лель
Паралелі-в-а-лель
І ба-лонь-
В-о-ба-лонь —
С-пер-сих-міт-
Ба-ви-лонь

Ло-ну-ле-ли-в-лад
áнь
Рус-алка-лелі-в-д-л
áнь

На до-лонь
Аполону
По-лони-ти-по-лоню...

 

* * *

А по лону полони ти
Ле-лі-ло-на за полнити
Пі-на-рóди-ся-полин
У ці лунки між долин

О дарунок дару й кари
Сі є пари с пор до пари
Парить в парі чи по рýті
На парна-сів порин
ýті

Пара лелі в паралель
Не єдна є в пара Лель
І балони оба лоні
О-пусти-на Баби-лоні

Ладу Лелі є до Лоні
Лелі ять рус-алка-лоні
У К РА СИ С-ТА Є-РОСА
А ВРОДИ ТА Й РАС-К-РАСА

 

* * *

Перепрошуючи за складність подачі тексту,
яка, можливо, ускладнить сприйняття,
залишаю саме таку форму—без розподілу слів,
запозичену в найдавніших писемних традицій.
Це особливо збагачує зміст
неоднозначністю і різночитаннями

 

* * *

СПИВАТИПРАГНУЧИНЕСУТЬ
УСТАДОУСТІСПИТИЗГУБУ
ІВІЄРОСНАВІНАСЛЮБУ
АБИТАВИПИТИСЮСУТЬ

ПЕСТИТИПЕРСИКПЕРСПЕРСТÁМИ
СОСИТІПЕРЕСИТЬНЕСТЯМИ
УТОНАСТАНАВИСОТИ
СЛІПИТИЛИПОСЛІПОТИ

 

Дів дивування

Є-ба-ва-з-вáб
Дів-о-чі-лýнки
Від-дів ди-ва
З-уст-рúнуть л
ýнко

Це-лóвко
Цíлить
У ці-лýнки
Сол
óні щíльні поцілýнки

Тих-лес-то-ще й ці-лов-кі-ц
í-лі
Це-лункі лови-в-лов-кі-ц
í-лі

Відл
ýнить лýнами від лýнки

Сол
óна вýст ця-лýнок сíль

 

* * *

Ся ди ви нá — ди ви ся нá
По дú ви ш ся — за д
ú виш ся
У-зори ж не на-ди-виш-
Ся...

 

* * *

Гірко-солодкий
Мед-і-в-люб
Мов-з-маків
Смак
Він-
чу-є
С-люб

Він-єсть
Він-це
Він-це-й
Він-сяє
Він-чає щастя
Й
По
Він-
чає

 

 

Тема вигнання...

Манúть омáна
Тримає страх
У-пасти з-лéти
В тюрму-трюм-прах

Там з-Лети пиви
Со-ло-на-спив
Заг
ýбив пам’ять
Літ
á лічив...

Зліт
á-є літо
В-о-сíні-с
íнь
Та-ла-нив колос
Оселі сіль

У тузі стужі
Від хуртовин
Всим в-зим до-ма-ми
В гурт гуртовин

Голодив-холод
Крихкі крижі*
К-ль
óду колоти
Кол
óд к-лажí...

Аж по весіні
В бере-сень в с
íні
І рясно-к-р
áсно
В’-є-с
íнь з на-сіння

Та й з в
éсен в дúвах
Смак літ у зл
úвах
Серпанки в с
íву
В світ
áнки в з-нивах**

Дожд
éм до-ща-ми
До м
á то ми ти
Но щем нощáми***
Чуттям чудити…

Далі й-у-д
óлі
З-віт-настає
А-ТАМ ДО Є-ВИ
Се я й ся-є

У Славі Сл
óва
Сплочена плоть
Де Д
ýха Свята
ЖИ-Є-Госп
óдь

То ж Сл
áва Богу
ЄГО-ВИ-РІЙ
Спас
éн Любов’ю
В Ладý Надій...

_______________
* Криж споріднення: крихка, крига, кряж, можливо крижень
** з-ниви - жниви. А ще на ниві ниють, ізнивають
***нощами - ночами (давньорусь., церк-слав.)

 

* * *

Стихії с-тúші приступають
Стихії тишею стихають
В обіймах тиші стих буран
Не уркагáнить ураг
áн

Аж доки скрýжать колом рук
І р
ýшать крýшивом навкрýг
Та й слíлять* неба і землі
У-ран-і-Гея у-ві млі

О-гн
íв Господній розкарáє
Надрúвом н
áдрив скáлить скéль
Отв
éрсто жéрлом загравáє
І р
ýшить землю трýс земель

Помилуй
Господи
Спасú
Гріхи нам грішникам прости...

І милує
Господь Святий
У-тúхім
С-тишенні
Стихій

_______________
* тут; сліпити =зліпити

 

Вітальна vita

Витим плетивом вíття
Заплітається vita
В
íту вíта вітáє
В вітах c-віт роз-світає

Вита в квітень квит
áнь
К-віті цвітом віт
áнь
К-лúку к-ликне за-віти
Віттям діти повити

Як гульвіса: віть-фіть
Вій по-віє між віть
Розгуляється вітер
Розгойдається віть

Сипне л
úстом од-віт
Світу звитому з віт
Там десь чуть: віть-тре-віті
Чи комусь: віть-по-в
íть

Хиля гилля до-долу
Жалю гідна не-доля
Аж закв
úлить вольнá
Хвилюванням волн
á

Пл
óдом рóдить-ся віть
Пл
óть по вúду-зо-вíть
У тім плетиві слóва
Я-вить істини мова

 

Дорога

1

До-рóгу йде
Пряма дорога
На розі вигнута як ріг
Отак від р
óгу і до-рóгу
Плететься плетиво доріг…


2


Розвіє вітер
Розвітрів
На перехрестях у шляхів
Що перетнувшись розійшлися
Мов-би-та роза роз-вітрів

 

Ожелесть (Леді)

Ідеш як лéді
Л
éді-лéді
По гóлу ль
óду
Ожел
éді

Земля як жолудь
Ні шелесть
То й на дер
éвах
Ожелесть

 

Схід

(Ветхозавітна Паска)

Дорогúй
Є на дорóгу

По-со-шóк

Ще-й пас
óк
Там при-пасує
Пас-ту-ш
óк

Аби мати в небезпéці
Батіж
óк

Гуртувáти ним
Худóбу
У гурт
óк

Знаком волі
В сх
óди-схóдів
Пастух
á
Свято
З п
óсохом-паскáми...

ПСХ*...

________________
* ПСХ, Песх, Песах, Пасх— різночитання свята Пасхи,
пов’язані з відсутністю голосних літер у давньоєврей-
ському письмі

 

* * *

Промúнув віти
Промінця кінець

У миті проминає
Промінець

І
По-мину-ті
Про-
Минуть
Творіння...

Мінливий
Промінь
Промина в
Промінні

 

* * *

Минає світ
Мов цвіт у віт
Мінливо міниться і мнеться
В минулому
Де зостається
У прах пом’ятим
В
Леті літ

 

* * *

Життя мінливе промине
Земне зминаючи зімне
Пелюстками у цвіту квіт
І м’ятих рáв
Та рути віт
В минуту
Зминиться
Живе
Та з праху
В сíм’ї
Оживе

 

Віко-вічне

У вíках миті миготять
І віка вічність промениста
Пром
íниться промінням хисту
І ЖИЄ промине у прах

І БО ЖИЄ те знову сяє
На віку вічність віки крає
Зіркими зорами очей
Зорить усе-світ див-о-цéй

 

* * *

Злітає вік за злетом вік
В мигтінні вічнім вій по віку
Повіки вічно мітять вік

І під чолами
Чоловік
По-мітна
Мить
Мигтінням
Віку

 

Чоловіки

Шолóм на-вíки
Чоловіку

Чоло-у-вічність
В чоловік

На ч
óлі віку
С
óлі віку

І с
óло віку
Чоло-вік

 

Вдівство

В-дівиць
Господь вертає
В-дів
Вдові по-прáву
Йти до-віче
Успадкувавши чоловіче
Довічне право
Буть на вічі
Де вíч-на-в
íч
На вічнім вічі
Вершились долі чоловічі

 

Супер...суперництво

(із бранного вірша)


До драки дрюк беруть до рук.
Слід від дрючка —
То друк — від дрюк.
Пруть рóд на-р
óд, на брата брать,
Мáть-пере-м
áть
А-таку-вать...
От-т
áк!
Ат-т
áки-тáк!
У-р-р-
á-ть!
Ай — А-такýю в
á
шу мать!
У-р-р-
á-а! -й — а-тáка наша мать!
А-т
áý мать-пре-пере-й-мать...

Супéр-на-с
ýпер пáл-кú-й-прýть,
Та ж к
úй і дрéн супрóти пруть
А то-є-др
éн-як-кúй-за-дрáти
Та-бу-дуть знать
Де-й-др
éна мáти
Та-к
úй то-й дрéн...

А др
éна лúн
Всім на-дає
Адреналин...

В час матерщ
úн
І батьківщ
úн
Смерть ніс од др
éн-а дрéна лúн...

 

Чи ба —шиба!

На отшúбі
За-селом
Де о-селі
Не було
Зашибáли
В ш
úбе-ницях
Шибон
ýтих шúбеників

Які ш
úбки вишибáли й
Ш
úбко шубки насшибáли
Крізь шибк
ú розшúблені

За те й переш
úблені
!!!

Пó
úбці
Шибонýв
О-ш
úбку
Прош
úб
Роз-ш
úб
У-ш
úб-ся
Ш
úбко...

______________
* вочевидь простежується спільні корені рос. ошибки та
укр. шибки, шибеника і шибениці

 

* * *

Та-лáн життя — то лан в житах.
Годує хлібом нас та-лана.
Без того лану — безталанний

Не буде мати майбуття.
Та-лановитий має лан.
Та-лановитого ж та-лан
Зростить дар рунок сита жита
На-сить,
Про сить щоб не просити...


* * *


З уст рúне річ,
Як друг нас стріне.
З уст рине річ,
З уст річ,
З уст рине...

А ворога стріла стріля.

Домівка стріхою стрічає.

І чутке вухо з ýст річ ч
áє,
Почувши гóлос іздаля.

 

* * *

Стрімкі течуть струмки у-миті
В-о-зéрка-л
úцями розлúті
Де в т
úхих руслах — озерцях
Відбитий світ дзеркá-лиця

Пит
áючися з пúті пити
Ли-ц
é-ли-тó зри-нá-від-лúті
Мов в
úлите зирка лицé
Від озерця і в озерц
é

Глядять-ся п
óгляди від-лúті
Крізь глядку гладь
І-з
óри-лú-ця
Зирк
áми зíркають в-о-зéрко
Де й зірка з
úрка-й-созерцé

Бо в з
óрі зірки зúрять зірко
Прозорить о-чі з
óр-ки-й зір
А помутніють зóрі в з
óрі
Коли відлинемо до зір

Із неба зірка зірко з
úрка
Пірнають зорі в з
éрку лú
ть
І звідти зрúнувши у-миті

ЗЕРКАЛИТЬ-СЯ-О-ЗЕРКА-ЛИТЬ...

 

Віддзеркалення

Глядись-в-озéрко і до-зéркал
Як зóрко зúркає лиц
é

В-о-з
éрко й зірка з неба зúрка
Глядить-ся-й н
éбо в озерцé

В про-з
óру гладь
З оз
éрка зúрка
Ли-с
é?
Ли-це?
Ли-т
ó-ли-цé...


Спершу людина могла поглянути на своє
відображення у гладкій поверхні розлитої води
— прозорій незбовтаній зеркій литі. Та й про
особливо схожих між собою людей а чи про
близнят кажуть: “як вилиті” .
Чи не там виникає питання щодо справжньої
реальності буття та віддзеркалення: де ми є
справді—чи там-чи тут?
Ли там-ли тут, ли то-ли це...

 

* * *

СВІЧА – ДО*
Дзеркáлить**
Собою свічу.
І ставимо ми
До-свіч
á-да-свічу.

У світлі свічада
Двоїться свіча:
Свіча у свіч
áді —
Свіч
á-до-свічá.

Двох свічок світ лине
І зором прозрів
У тайни незримі
Свіч
á-да-й-вогнів.

Той холод свічадний
Відлунить в очах,
Мов всесвіт холодний
У погляд прочах.

________________
* свічадо — дзеркало
** Щоб свічка давала вдвічі більше світла, її за правило
ставили до дзеркала. Свіча, що відбивається в свіча-
до, світить як ще одна свіча

 

Серце

Ісходящая же із уст,
од серця ісходять...
Мф 15, 10-20

Рце* слово серце
С-ловить мова
Се-рцем слова і се-рце словим
В-сі речі в реченні про-мовить

Живих глибин
Се-рце-вина


* * *

У мові мов чарує немовля
Се-рце
до се-рця слово промовля...

__________________

*
* рце, рцéння, рцем(о) — речé, речéм, рéчення рéчі,
р
éчень. Для порівняння “рцéм всі”(давнорус., церк-слав.,) с.12

 

Церквú*

Це-рéчі Господні
Це-р
éчники в-брані
Це-р
éчення серця
Це-р
éчне зібрання*

Господнього Слова
Від-брáта до-бр
áти

Це рцúть Бо-же Слóво
Я-ж
é сповідáти

В-се-рц
éмо ми рцéння
І Свята Пис
áння
Дух Свят-та-дарує
Чол
ó
ві-це знання

Це-р
éк у-же Син нам
Ці-р
éкви Отця

У Сл
áвленім Слові
Слов
úвши серця

_______________
церква в перекладі з давньогрецько
ї перекладається сучасниками словом “зібрання”. Зокрема в церковному богослужінні читається, наслухається,
виконується та сповнюється повноти (російською: исполняется) Слово Боже

 

* * *

На тій дорозі, що веде у вічність,
В розлуці з тими, хто від нас пішов,
Насправді ми жалкуємо про себе
І ту до нас незміряну любов,

Якої вже ніколи не зустріти,
Якою вже ніколи не зігрітись,
І на якій тримався Божий світ.

А нею перейнявшись в решті літ,
Аби вернути знов її до світу

Рідняться між собою в-Бóзі діти…

І рід наш десь чекає нас, сирíт.


* * *


Гріхів тягар нас гнóбить до землі
І ми шукаєм: де б себе по-дíти,
Доки летально в Лету відлетіти
Легеньким злетом знімемось в політ.

 

* * *

Близьких все більше в тóму світі,
А в цíм все більше ми чужі.
І тільки діти...
Тільки діти
Нас ще тримають на межі.

 

* * *

Злітаючи,
Не бійся в-пасти —
Зростеш у хліб
І станеш в ястві
Ясним*
Для ясен
В ясен час...
Так рóдиться...
У-ся-ка-ясь…

________________
* також ястним у значенні їсті

 

* * *

Мені байдýже про своє ім’я.
Ціна нікчемна у людської слави.
Забуті Правди Божої слова
В лукавствах світу мрії та забави

Не виховають з-за-буття життя,
Поховане у тварне животіння,
Вже звична мурашина метушня
Навряд чи нас наверне до спасіння

З німої глупоти...

В-країні Русь,
Краю батьків і втраченого раю,
Тихенько, ниций, Господу молюсь,
За вольність, що земних владик скарає.

Де правду й славу кров’ю здобуває
Люд православний, який владу знає
Отця Святого, Хто в віках віків
Увесь цей світ і всі світи створив...

До тебе лину серцем, краю мій,
Забутий, занехаяний навіки...
О, Господи! Пошли нам чоловіка,
Щоб Твоїм Йменням розум просвітив.

 

* * *

ЗЯВИВЗАДАМАЄВИВСІХ
У МІ-ТИ
ГРА-ТИ В
ГРІ-СІ-Й
ДИВНІЙ
ЄВИНАЯВАДАМАГРІХ
ІДЕМИСАМИУКРАЇНІ


...


І-де та дивна давнина
У рані Русь
У краї раю
У рань Урані сторона
В казкових мітах небокраю

Давно і дивно
Де воно
Дитинство людства серце крає
І МИ ВСЕ ПРАГНЕМО ДО РАЮ
Де воно дивно і давно...

І-де-вонó
Те диво дáвнє

 

* * *

У доль
Без долі...
Мовлю, чи мовчу...
Мов чую, як над світом полечу

До волі в злет,
Летально кануть в Лету,
І полетіти, де немає меж.
Неначе і не жив у цьому світі,
І як прожив — ніяк не розбереш.

А сумнів шепче з сумнівом:
Від Лети
Всі відлетіли...
Що, як не злетиш?

Без лету ж
Певно
В бéзліт
Пролетиш,

Де мимо-лети губляться сюжети.

 

* * *

Це вільний світ
Це вільна воля
Ці вільні люди
Це веління
Господнє
Стверджує
Поволі
Цивілізацій
Сотворіння

 

* * *

Дві спроби перекладу
з Олександра Пушкіна

С тобою древле, о Всесильный,
Могучий состязаться мнил,
Безумной гордостью обильный;
Но Ты, Господь, его смирил.
Ты рек: Я миру жизнь дарую,
Я смертью землю наказую,
На все подъята длань моя.
Я также, рек он, жизнь дарую,
И также смертью наказую:
С Тобою, Боже, равен я.
Но смолкла похвальба порока
От слова гнева Твоего:
Подъемдю солнце Я с востока;
С заката подыми его!

Одвік з Тобою, о Всесильний,
Могутній всупереч ставав
На герць у гордості свавільній;
Та ж Ти, Господь, його смиряв.
Ти рік: Я в світ життя роз(ж)дáю,
І смертю землю Я караю,
На все простерта длань Моя.
Я також в світ життя рождаю,
Так само й смертю я караю:
З тобою, Боже, рівний я.
Та змовкли вихваляння в згоді
Від Слова Гнівного Твого:
Здіймаю сонце Я на сході,
Здійми із заходу його!


 

От всенощной вечор идя домой,
Антипьевна с Марфушкою бранилась;
Антипьевна отменно горячилась.
« Постой,— кричит,— управлюсь я с тобой;
Ты думаешь, что я уж и забыла
Ту ночь, когда , забравшись в уголок,
Ты с крестником Ванюшкою шалила?
Постой, о всем узнает муженек!»
— Тебе ль грозить! — Марфушка отвечает: —
Ванюша — что? Ведь он еще дитя;
А сват Трофим, который у тебя
И день и ночь? Весь город это знает.
Молчи ж, кума: и ты, как я, грешна,
А всякого словами разобидишь;
В чужой ... соломинку ты видишь,
А у себя не видишь и бревна.

Із всенощної в вечорі йдучи
Антипівна з Марфушкою сварилась;
Антипівна була немов сказилась.
«Ось підожди! Та я! Ось помовчи!
Гадаєш, що про те я вже забула,
Як ти вночі, ховаючись в куток
З хрещеником в запічку... Я все чула!
Піжди ж, як те узнає чоловік!»
—А ти піжди! — Марфуша відмовляє,—
Ти про Ванька? Так він іще дитя!
Он сват Трохим вдень і вночі у тя!
Мовчи, кума, бо все село те знає!
Мовчи, кума, бо грішна й ти, як я,
А всяк мене словами ображаєш;
В чужій мань-ді-й билиночку вбачаєш,
А в себе не помітиш і колá!

 

* * *

Слов’ян
Дні-пер-ші
Славні
В русі

Славу ти-чу
Ще в
Дні-пра-віку

Дні-пре
Й до нас
Славéн у руслі

Спивати
Слáву-ту
До-віку

 

 

 

Етюди з творення

От-верста рінь
У-рань творінь
І рúне р
úна
В отвор-рини*
Ко-ріні** корінь у творінь
Усякі тварі і тварини
Ссуть рінь від р
úн
Все з р
úни зрúне
А зірки-й зір те зр
úмо зрúне

____________________

* рина — первинна назва води (вод)
** рінь 
— прохолодна весняна вода, що збуджує до зростання руно, руни, це-рно, зерно



* * *


У-рану рані
Ось ха-ось
В полóги полага
Лог-ось

Хорóнить
Крон-
óсь
Ж
úва-ось

Ось-подь
І над —
Єд
ú
на Ось

Єден Один Святий Господь
Живи-й У Вишних
Шива – Вишну

Творець Всевишній
З-края-в-край
З-аду-мав-рай
ЄГÓ-ВИ-ЛИЧНІСТЬ...


* * *

У-рань та Гéй-йа
Пр
óсто млá
Простертий простір простил
á
Простерта попід небо-се
Ось!—
А-по-Геї — Ze-use
Розд
áлося Це-все по Геї
У велич світу над усе


* * *

Зевсе - Зевес
Це все—це весь
Довкола світ
Це-все-світ весь
Zewse
У-рані-в-Геї син
Прост
éр-ся
А по Геї лин
Сховав це-млý в-о-ман тумані
І Гею Зевс схопив У-р
áні
Скопив та й кинув у ту-рань
Підмурком світових світ
áнь...
Це-вс
é
Постало
З тих
Повстань...

 

 

Класний колос

Коло-óсі колосúться
Колосальний зéрен клáс
Коло-с
úт-і
Коло-сіє
Рýно ж
úта
Щедрий Спас

Клáсний к
óлос
Сл
áта злáта
На зубочках кл
áца — клáс

Ж
áта жúта цé-рно вжúти
Вс
úм у зúму-є запас.

Колеться — к
óль-кóль — колосся
З-л
áта-злáчного зе-рнá
Óсть ось-ти-стій-к
óло-óсті
В зл
áку злáтого рунá

Брат
ú родом бредуть бродом —
Бр
áти ротом бренний bread*
Хл
úпкі лóви до полóви
Бр
áшна зé-рна
Ясен свђд**
...

______________
* bread— англ. хліб
** свод, свад = свот, сват, свят, свет, світ...
 

 

Кутя на святки

Спокýтою
До пóкутя
В молитвах
Каяття
Під образú
На пóкуті
У твердженні
Буття
Іде кутя
На п
óкутя
На сутність
На сиття
Пречисте тіло Господа
Є жито
На життя


Куть-куть (Кутя)

Від сіву
До-сіву
Зернята
Злоті

Куті
Кутуляють
На кýтні
В куті

 

Вантажі фантазій

* * *

У рань творінь
От-верста рінь
І створ-о-тво-ре-но
Ко-ріні
То млúве мáриво імл
ú
Небес
Не без
І-мли земли
Ця-мла
Zемля
Се-рінь
Земля


1

Все далі рай
Все далі край
Де ми любили
Де літали

Де Сам Господь
І з Богом ми
Світанок вітами вітали

Де водограй
Веселки грав
І води граючи
Співали

Чарів-на-пів
З-на-сіння снів
У д
úвах дів
Хоралі-й спів

...!

Як скот скотились
В прірви люті
Словá
У гóлос
Не почути

У лютій люті
Собі самі
Собою чуті

Хіба то ні?

...

І дé ти
І д
é я
Про щó ми
Про щ
ó ти

В прощанні
Прощальним
Прощенням
Прощай ти

 

2

Шалене забуття небес
Пихатим сúтим рúлом
Jés!

Жирýють жéртви
В жирі зріють
У жóрі
Гріються
Жиріють
Ніс впертий у корúта сить
Худобі ситій
Не болить

А про-минé
О-та-манá
Минутністю минé в минулість
Манивши в миле забуття
Пом’яті пам’яті життя

Мінливо перемліла млість
По мину стане в поминанні
І мла це-мелька змілить кість
В-дому-винú на млý в о-мáні

В минути с-пóмином кортів
Під-ніж-ні
Стравлення
Хортів

 

3

Бридке набридлим
Пере-стáне
Та ж прúйде час
І мертвий встане

І стануть мертвий
і живий
У все-єдиний
Божий рій
Розраяний
Господній люд
Любов’ю переможе лють
І відпадуть від люті люди

Гріх чоловіку
Лютим буть

Бо чоло-вік
Чоло на вік
Чоло над віком
Чоловіка

Доки з-під чóла віки жéн
Женýть у гон його в огóні
І єго ego
І-го гéн
Аби не гинув
Геній в гóні

 

4

Чи варто те кому уміти
Чи міти ті не зрозуміти
НІ-ДЕ відмічена четá
НІ-КИМ помічена метá

Ти тáк
Чи чó
Чо-та
Чи-тáк
Чи-чýт-ки-чуть
Шу-тú-в-чу-дá

...

А-десь-о-там
І туть
І-дуть
На-тáть
І-ти
На-бáть бать-ки

На ати-бáтів
Ать і бáть
Постáть достáті
Супостáть

І чути дальній гомін духу
У виді дивнім рук по-рýху
Що в рýсі рýки рýшить в рýх
До поки жив у рýсі дух
 

 

* * *


Видіння світу
Віті-к-віті
Дивують цвітом
Дивосвіту

Христовий Світ
Пресвіт-лий Лик
Господень Син
Нам в дýші світить

Як чоло-вічність
Божий Син
Вінець творіння
Образ Божий

Со-вістить-ся
Відповісти
В кінці світів
На-що так схожий

За-ким у вічності віки
Постануть знову у світи.

 

* * *


Ди-ви-на-види
Вúд-у-вúждь
Оцé в оці
О чи-ці в-óці
Ти бá-в-о-бá — дивú-на дів
О-чей-цей-по-гляд світить в нóчі

У зóрах зрú-м-і-й зір зорі
З-рú-на-є в óці зірка в-зóрі
По глáді стéжки
Стеж-глядú
По-глянь-це-ни-ць
Глибоке море

Зениць зір-ниць
Глядить все-ниць
Но-зям на зéм
Ступ-ить по-глáді
Топами стóп
Не оступить
Не наступити зміїв гáдів

Нá-прям у-прямо по-водáм
Руслами річищ вóди вóдять
Не за-блукáти І стадáм
То-пúть ко-пúті всі приходять
С-питáючись і-с-пúти...
Вóди
За-водять з мéль-ниці й за-вóди ...

 

Іс-тина...

Здáвна с тúну плели стіну
То з-о-п
áлі-боки с тúну
І болотяної тини
Закидали в стін між тини
І-стин
áли тин і тин
С-т
úну й с-тúни плотних стін

Не дістане та ман
á,
Як іс-тина є стін
á.

 

Windows...

Як в іконці — у в-іконці
Видно світ, де світить сонце.
Отвір ставень — він-до-все
Віко-нець є вид-на-все

В-ставні ставні викинь ниця
Вид-но-все на світ дивить-ця
Вікон-ниці викинь-ниць
Вид-на всяких стане лиць

До усіх отверст довкола
З вікна віку вид-нав-коло
То й da-s Fenster* — він до все
Ві-ку-ся-є WIN-DO-WSE**
________________
* das Fenster — німецькою вікно
** windows — вікна англійською
 

 

До води
(Ката рини)

Рúна* в русі русла рúне
Все живе зринáє з р
úни
А коріннями ко-рині
Порина до пор
В шпарині
Пит
áється
К р
úні нúці
Із криниці
Спить водиці

Та від-рин
У кринку лине
То-ли-то-ли-цé
І-з-р
úне

Пара-рин
é до хмарини
Та й дождем землі відрине
Р
úнвами** — струмками рúне
В русі рýсел до морини

То-пірна сокира в р
úні
Мóв і я-кір: я-ко-р
úні
Субмарині і скорині
Ко-рінь видимо у р
úні
________________
* р
úна пра-назва води
** р
úнва традиційна назва водостоку

 

Океан, Нептун і Посейдон

Світліє
Світом
Осіян
Водú-ці пó-вінь
Окаян
Аж оком кинеш — око в’яне
Оце-он-велич — Ozean

Не пити спраглим з Океану
Морив моря-нам насол
úв
Со-л
óнь-со-лóні Непитýні
Великі води в купі злив

Та й посів д
óнь усіх без-дóнь
Аж по сей день там По-сей-донь

По сáме дн
ó
Морив царує
Неп-т
ýн між чарів
Посейдон


* * *

У море виступає мис,
І митись ходимо на миє.
Бухтить набухла хвиля в бухті,
І бризками злітає ввись...
Мис — омиває.
З мису — мийсь.

 

* * *

Земна земля —ця мель ze mla
Се рúнь і мла — сир
úнь-земля

Зр
úтогорнá — це-рнá зринá
У злато слатого рун
á


І колосяться класні злаки

Колоссям злачного зерна

* * *

Зростають крони з-рони к-рону,
Доки уронять-ся у-рону,
І перемеле все ця мель
В це мливе меливо земель...

І скроні схилимо ми к-роні,
Як прийде час спадать короні...

* * *

Земля — це-мла
Це-мло зо-млива
Це-мель минулого сонлива
В-то-мління
Мелько
Пере-терта

Латину — térra
Дойту — Erde*
________________
*
deutsch die Erde —німецькою земля

 

Горн-чарування

О-гнів
За-ріють-гóрні чари
Зі-грі-ють-в-грі
О-горнуть-в-жари...
В горні чаруючій яви-в
Г
óрн чарувань
І г
óн-чарú
...
Глянь цé
Ти гля
Це гля...
Це гл
úна...
Осьт
úгля
Із піщі
Горн
úла
І ск
óрена
В горні
Пічі
Цеглинастиглакірпічі*
___________________
* Можливі п’ять різночитань останнього рядка, а саме:
—цеглина ст
úгла (в значенні достиглості обпалу);
—цеглина ст
úгла (в значенні охолола, бо гарячу
неможливо тримати у руках);
—це глина с т
úгля (тúхля— затишок тишення
вогню, нім. тигель — вогнетривка місткість);
—цегли наст
úгла (рос. синонім. постигла);
—це глина(с), ти гля (гляди, поглянь) —
ніяк не змінюють змісту всього сказаного

 

Вогні

О-гнів
О, гóниво
Óх, ні!
Óх-óн-огóнь
За-го-го-нів

В-о-г
óн вогню
Óх-нá!..
Áх-ні!..
Жива аг
óнія в агні.

Ó, гнів
Господній!
Г
óрня нить
Горнúть г
óрнúвом
Пал-ка-мить
Палаючи ж
В-о-гні
Горнила
Іжже-го-рить
Іже-го-нима


О палі фурії — кость-ра
Із-ск
óрих іскор
Ф-рає-р
á
...

Фе-єрією
Фо-єр
á
І фа-ра-он
І ф
á-во-рá
.

 

* * *

О-пала паля палиться-в-огні
Пала-є у пекучому горні
Пашúть розпачливо
Піщá в пічі
Піщить
О-гóнь пекучий п
áлі огорнúть

Як до пічі попала паля в пащу
Пала-є-там у паливі пропаща
Жере-по-ж
áр у-жáркому жерлі
І-скоро і-скор г
óнить у горі

Т
ú гля — став з глини затишок
Як т
úхля
І скоро г
óрнь
Скор
úлась і при-тúхла
Со-братом брат збирались коло т
úгля
Де п
úща* готувáлася і стúгла

Тепл
óм вгортáло
Гарне горно тигля
У гурті грілась
Вся рідня прит
úхла
Що пригорнулась
В-коло г
óрна й тúхля.

 

* * *

Мужні мужі
Меж
ú межі
Між ні і є муж
áли міццю
Мо-щі мишці
В мощ
áх і-щá
Митцям мó-язь м
ó-ясь-ті мúшці

В житах між мéж
У міці м
ýж
Од-в
áж мечú
У р
áзах врáжень
Маж
óром мачу рáз у рáз
Враж
úн вражаючи у-рáжі

Гон
úвши гéн
За м
áш за мáж
За м
éж за між
За-мýжно ж
óни

У-в матчі мачт
Мета-ли-мач
За-гони-ген
На пере-г
óни

У парі мачі від коли
Туман романтики з дурману
Наниже голками гол
ú
Сумлінням згубленим в оману

 

По решті решт кінця кінців
Підступну
Скинувши
Відступність

І з оберемку за-буттів
В вертанні
Слова
Стане
Сутність.


* * *

Мачу й-мéш-мечиш мéч
Ме-жи-му-ж-м-ми-ж-вель-мóж
А з нем
óж му ж не мóж
То й не мýж —
М
óж...

 

Тектоніки (Землетрус)

Тварини чутливі до порухів земних надр. Почувши характерні звуки потріскування надривів земної кори, що перетікають у протяжний витончений ультразвук, який нагадує “то-н-і-і-і...”, збуджені чуттям тонізації, вони в тонізованому стані збиралися в течку, а по тім у велику теку чи теки, аби тікати до безпечних місць, рятуючи життя.
З то-нів-зе-мли мов би з небуття до нас голосить чи “то-ни-ть” тривога. Слухайте Чи-та-Чу...


В тек-тóнік-і-стікáють-т
óни
І ст
ó-гонять-і -гó-нять с-тóни
Про-гúн-у-т
óнах-і-зо-млú
З-о-гн
úвів нáдрив-за-гули

Надр
úву-то-нам-не-с-три-мáти
Від сили с-т
óнами-сто-гнáти
Як-ось і-стр
óгнеться в-ся-мла
В надр
úві нáдрив за-гуля
І надриваючи надр
úви
Надр
úвний гул по-гонить в гнúві
Гін-гéть — сто-гін — ті-к
áй о-се
Ся-мла-іс-т
óрг-не-сé-у-сé!

Сто-гне-сто-гін:
Геть-єсть-єств
ó!
Геть-єсть іде на Це-все-ств
ó!
Гефест стає на Зевся світ!
Те-чýть усі
По р
óду рід...

 

Тональність в-течі
І-с-ти-нá
Ти чув?
Те-чýть!
Як-по-тон
á

Утóніст
óн
Н
áдривнийчýть
По-т
óну-то-ки
По-те-ч
ýть

За-кон-тек-т
óнік
Гонить-з-н
úв
Надр
úвом нáдрив
Затон
úв

В сто-гні
Стогн
á-цій
З-під зе-мли

...

Змаливш
ú-сь
Гос-по-да
З-мол
ú

До Бога
Боже!
Милуй
Мя..!

Алúлуй-й
á!..
Ал
úлуй-йá!..

 

Дніпру-Славутичу

Славу-ти-чýв словен-у рýсі
І чоло-віку дні-про-слáв
Де київ витязів звитяги
У-хори с-пів кол-хідів слав

Дар-рунок* хлібів!
П
áля — нúці!**
Услáвлені
В усі світи
Живі в житах
Дні-пр
á-на-віки
В славу-ту зл
ýчені вікú

В-дні-прó-ві р
ý-сла-в’яни-в-слáві
Слов
á-ми-слáви-в-дні-про-дні
Вир хоров
óдив колодіють
Козацькі думи та пісні

Жене та кв
úлить хвильми вітер
І квапить в ковили купіль
Це рном у сл
áтих рун колхіди
З хвиль-л
úнуть в дні-пер-лúни-хвиль
Хвилюючи чол
ó над віком
Слав
ý ту
Дні-про-дні-пре віком

_____________________
* рунки, руни —
це рно, зерно, зібраний хліб
** паля ниці! —
древній заклик скласти зброю

 

* * *

Товариство
Коло ватри
Варить вáриво на варті

Бо то-вар-то-варту річ
Вартувати
В-день і в-ніч...

 

* * *

Неліпо зліплені слова
Гуртують мови хуртовини
І вин терпка гіркавина*
Відлунить присмаком провини...

_________________
* гіркавина, гіркавинка, гірчинка, гіркотинка – загублені у часі ознаки ледь помітних особливих присмаків
гіркоти, про що не скажеш гірке чи згіркле та подібне тому

 

* * *

Ба!— Рвú!
Ти бá!
Ба-рв
ú-сто бáрви — к віті…

Мале дитя, що вітами повите,
До рýти р
ýць, зіпнýлося у світ,
Ізвитий з-віт і цвітом перевитий.

Та-й-н
á-с Творцем вінчáний квітів світ
Полóнить в серці і в душі леліє,
І в оці тішить, пéстивши надію
Дивитись диво дівства дивну мить!

Ба-рв
ú віночку бáрви барвінкóві,
Барвистих різнобарвів квітів світ.

Ба! — Рви! –
Гукають діти –
Квіти в полі...

То не займ
áйте!
Не губіть їх літ!

Н
áй бо живýть. В тім цвіті сім’я зріє
І світ майбутній се є сім’я в-сі-є...
У тихе диво поєднавши всіх
За-т
úшною у-тúхою у-тіх.

 

* * *

Споглянувши у пра-глибини мови,
Облиш примарний морок міркувань.
Слови ключі слов’ян, ловлені в слові,
Се-рцéння с
éрця — в рéченнях слов’ян.

Я зúчив язикам муз
úки мови
Слог-с-лóгосом-с-кладаю-чи в склад
ú.
В реч
éй речéнні лóгослóвивлóгос
І славив слово на усі лади.

Дарма що сл
óжне перейшло на ложне,
З ладів любови – на олжý любав.

Сл
óвлене слáвне слово переслáв
Шуканням світла серед тем тривожних...

 

* * *

До коренів своїх
Вертаймося братове
Аби почути все
Давно забуте знову

У світі віднайти
Своєї долі слід
В дитинній простоті
Задивувавши світ

 

Інші твори автора:

   

Речі бранні

Українська національна ідея

 
 

 

Hosted by uCoz