–осс≥¤ Ц велике
розс≥¤нн¤ рус≥в
¬сюди ≥ в ус≥
часи стих≥йн≥ лиха та ворож≥ нашест¤ спричин¤ли хвил≥ розс≥¤нн¤
народ≥в (д≥аспору). Ќе мало бути виключенн¤м ≥ лихол≥тт¤
монголо-татарськоњ навали. ќт т≥льки назвати його варто би не
лихол≥тт¤м, а лихов≥чч¤м, бо на сотн≥ л≥т, на в≥ки
прост¤глось у час≥ це лихо на –уськ≥ земл≥.
≤ це велике лихо на –ус≥ мало спричинити не що ≥нше, ¤к ¬≈Ћ» ≈
–ќ——≤яЌЌя –”—≤¬.
«розум≥ло, що подол¤ни живуть по долинах, а гор¤ни
чи горц≥ Ц в горах. Ќе викликаЇ сумн≥ву зв'¤зок Ђпол¤нї
з полем, Ђдревл¤нї Ц з деревом ≥ так дал≥. ¬
такому раз≥ розс≥¤н≥ руси мали називатись руською мовою н≥¤к
не ≥накше ¤к розс≥¤ни, рос≥¤ни. –ос≥йською мовою
звучить: рассе¤нные, росси¤не.
¬еликороссы великой рассеи мали стати м≥с≥онерами великого
росс≥¤нн¤ рус≥в.
÷¤ назва мала глибоко притаманна ментал≥тету рос≥¤н. “а обставина,
що в письмових документах вона зустр≥чаЇтьс¤ з 1517 р. (‘асмер), в
жодному раз≥ не значить, що у мов≥ назва не вживалас¤ набагато
ран≥ше до того. —кор≥ше навпаки, розмовне Ђ–осе¤ї укуп≥ з
Ђнац≥ональною горд≥стюї великорос≥в спонукали до прописного
вживанн¤ назви –ос≥њ.
¬ищесказане не означаЇ, що до нашест¤ монголо-татар територ≥¤ –ос≥њ
не була заселена руськими. ƒ≥аспора, певно, ≥снувала набагато
ран≥ше, ≥ значн≥ територ≥њ ще до навали могли належати до руських.
јле велика хвил¤ великого розс≥¤нн¤ XIIЦXII≤ стол≥тт¤ мала би значно
перевищити, перекрити вс≥ попередн≥.
” нов≥тн≥й ≥стор≥њ евакуац≥¤ на початку другоњ св≥товоњ в≥йни
спричинила промисловий п≥дйом ”ралу, —иб≥ру та ≥нших до того
в≥дсталих район≥в тод≥шнього —оюзу. ћайже тис¤чол≥тт¤м ран≥ше велике
розс≥¤нн¤, спричинене руњною у крањн≥, спаленими укр≥пленн¤ми,
спонукало розвиток –ос≥њ ≥ њњ центру Ц ћоскви.
Ќац≥ональна горд≥сть великорос≥в в≥дкриваЇ безпосередньЇ
баченн¤ рос≥йськоњ нац≥ональноњ ≥дењ.
“а ще сл≥д з'¤сувати психолог≥чне п≥дірунт¤ ≥ соц≥альну психолог≥ю
розс≥¤нн¤.
Ћюди р≥зн≥ за вдачею.
ќдин Ц хвацький, завз¤тий, заповз¤тий, непосидючий, невпинно шукаЇ
чогось нового, безшабашний (здаЇтьс¤, близьк≥ Ї шабаш ≥
шабат). јвантюрист, котрого пост≥йно кудись несе або пре
(схоже, з тим пов'¤заний ≥ давньоруський ѕрун-ѕерун ≥ сучасн≥
рос≥йськ≥ жаргонн≥ вислови прЄт ≥ непруха).
ѕсихолог≥чне переживанн¤ такого стану ¤скраво засв≥дчене словами
в≥домоњ п≥сн≥: Ђ» носило мен¤, как осенний листок, ¤ мен¤л
города, ¤ мен¤л имена...ї
≤нший навпаки Ц спок≥йний, розм≥рений, схильний до свого кор≥нн¤,
своЇњ земл≥, до своЇњ справи, до традиц≥йност≥. “акий зазвичай
прагне жити за звичаЇм, по-вол≥, правильно. ≤ по правд≥ жити.
ѕригадаЇмо: Ђ¬ своњй хат≥ Ц сво¤ правдаї...
—проба в≥дпов≥сти на питанн¤ про те, кого з цих двох, ≥мов≥рн≥ше,
дол¤ закине в далек≥ крањ, а хто за будь-¤ких обставин буде прагнути
повернутис¤ до батьк≥вськоњ земл≥ та дом≥вки, маЇ однозначну
в≥дпов≥дь. ќстанн≥ в б≥льшост≥ своњй будуть вигадувати що завгодно,
аби залишитьс¤ на обжитому м≥сц≥ чи повернутись ”- –ј… своњх батьк≥в
≥ жити у своЇму крањ, а перш≥ л≥пше поњдуть кудись шукати кращого
житт¤. “о зрозум≥ло. јдже освоЇнн¤ нових земель, захопленн¤ нових
територ≥й, д≥аспору, розс≥¤нн¤ завжди, в ус≥ часи, в ус≥х
народ≥в зд≥йснюють переважно авантюристи, Ђп≥онериї.
“о ж бо хвацьк≥сть, завз¤т≥сть, заповз¤т≥сть, безшабашн≥сть,
авантюризм, руська напорист≥сть ≥ под≥бн≥ њм риси характеру в≥д
початку переважно мали винести з собою т≥ русини, що в майбутньому
стануть рос≥¤нами Ц розс≥¤нними русскими. ¬они з≥брали
≥ понесли те в≥д билинноњ –ус≥, понищеноњ татарами, у широкий
св≥т, у нов≥, незв≥дан≥, близьк≥ ≥ далек≥ сходи.
—аме т≥ переважаюч≥ психолог≥чн≥ риси зумовили у майбутньому
нац≥ональний ментал≥тет або ментальн≥сть нац≥њ рос≥¤н.
“ому то рос≥¤ни так наполегливо пам'¤тають своЇ руське кор≥нн¤ ≥
переважно не сприймають ≥нших рел≥г≥й, мов, культур, наполегливо
стверджуючи саме себе ¤к Їдино русских ≥ попираючи так
званих Ђнерускихї .
¬они того тримались ≥ тримаютьс¤ донин≥. Ќав≥ть над м≥ру.
Ѕо найвищою м≥рою ¤к дл¤ роду, так ≥ дл¤ народу, Ї батько та мати. ≤
материна хата та батьк≥вська земл¤ Ї дл¤ кожного сина своЇр≥дна
св¤та¤ св¤тих. —тавленн¤ до них мало би бути поважним, бережним ≥
дбайливо непорушним.
ј дл¤ вс≥х руських такою св¤то шанованою батьк≥вщиною була ≥ маЇ
бути –усь та ињв Ц мати град≥в руських.
я наважуюсь стверджувати, що, зд≥йснюючи мовну експанс≥ю на
”крањну, рос≥¤ни переступають межу своЇњ ≥сторичноњ м≥с≥њ великого
руського розс≥¤нн¤, руйнуючи тим ≥ своЇ власне гн≥здо та спилюючи
г≥лку, з ¤коњ виросли ≥ ¤кою пов'¤зан≥ з≥ своњм кор≥нн¤м.
ѕереконаний, що таке забрудненн¤ джерела, з ¤кого прот¤гом ус≥Їњ
≥стор≥њ рос≥¤ни черпали духовну, культурну ≥ кадрову ел≥ту,
становить надзвичайну нац≥ональну небезпеку дл¤ самоњ –ос≥њ.
–озплатою за такий гр≥х Ї деформац≥¤ ≥ загибель культури п≥д впливом
чужих мов та культур. ≈кспанс≥¤ англ≥йськоњ у розмовну рос≥йську
мову вже Ї передв≥сницею того к≥нц¤. —вого часу под≥бним чином
починалась експанс≥¤ рос≥йськоњ мови на ”крањн≥.
якщо так п≥де дал≥, то не за горами той час, коли рос≥йська мова в
–ос≥њ та ≥нших крањнах буде так само вит≥снена, ¤к сьогодн≥ вона
вит≥сн¤Ї украњнську на наш≥й земл≥.
ѕовернемос¤ до питанн¤ ≥сторичного формуванн¤ рос≥йськоњ
нац≥ональноњ ≥дењ.
«розум≥ло, що нац≥¤ рос≥¤н заради власного збереженн¤ ≥ щоби
в≥дбутис¤ ¤к нац≥¤, заради зд≥йсненн¤ своЇњ м≥с≥њ розс≥¤нн¤,
найперше повинна була не допускати асим≥л¤ц≥њ з ≥ншими народами, з
чужинц¤ми, що стр≥чались на њњ шл¤ху, на земл¤х, що нею обживались ≥
засел¤лись, а натом≥сть проводити ц≥леспр¤мовану мовну експанс≥ю,
русиф≥кац≥ю ≥ оброс≥юванн¤, поглинаючи ≥нш≥ мови, культури, рел≥г≥њ,
традиц≥њ ≥ таке ≥нше.
—аме так, не переймаючись ≥ншими мовами, традиц≥¤ми, культурами,
рел≥г≥¤ми, рос≥¤ни мали вперто й посл≥довно нав'¤зувати себе, свою
мову, рел≥г≥ю, культуру, традиц≥њ тощо. ѕров≥дникам розс≥¤нн¤
життЇво необх≥дно було бути гегемон≥стами Ц це Ї
неодм≥нна вимога до д≥аспори, до тих, хто покликаний ≥ вз¤вс¤
зд≥йснити розс≥¤нн¤ своЇњ нац≥њ.
”се це повною м≥рою стосуЇтьс¤ ≥ великого розс≥¤нн¤ рус≥в.
” подальшому цей ≥сторично виправданий ≥ необх≥дний гегемон≥зм
започаткував пров≥дну рос≥йську нац≥ональну ≥дею, ¤ка
постаЇ ≥ стверджуЇтьс¤ не ≥накше, ¤к ≥де¤ ¬еликого –озс≥¤нн¤
–ус≥в Ц ¬еликоњ –ос≥њ, великоњ ≥мпер≥њ.
—амодержавне –ос≥йське ÷арство, Ђтрет≥й –имї, Їдина ≥ нед≥лима
–ос≥йська ≤мпер≥¤, Ђвсесв≥тн¤ комун≥стична республ≥каї Ц все то
образи рос≥йськоњ нац≥ональноњ ≥дењ Ц великого
розс≥¤нн¤ рус≥в.
«ауважте, що саме цю ≥дею ¤ку утверджували вс≥ рос≥йськ≥ самодержц≥.
—л≥дом за ними нею перейн¤вс¤ Ћен≥н. –еал≥зац≥Їю ц≥Їњ ≥дењ були
наполеглив≥ зусилл¤ —тал≥на, продовжуван≥ ≥ вт≥люван≥ в житт¤
омун≥стичною парт≥Їю –ад¤нського —оюзу. ѕо сут≥ та ж сама ≥де¤
утворюЇ серцевину, Ђпров≥дну в≥сьї повед≥нки багатьох сучасних
рос≥йських пол≥тик≥в ≥ оточенн¤ президента.
—в≥тове л≥дерство, б≥льшовизм з вожд¤ми та гегемонами та ≥нш≥
в≥длунн¤ Ђнайб≥льшоњ крањни на планет≥ї з колишн≥х п≥дручник≥в, Ц то
все р≥зн≥ про¤ви саме ц≥Їњ велико-рос≥йскоњ ≥мперськоњ
нац≥ональноњ ≥дењ.
ўе жив≥ покол≥нн¤, ¤к≥ всьому тому в≥рили ≥ в≥рили у виключну м≥с≥ю
—–—– ¤к самоњ передовоњ крањни св≥ту. ≤ дос≥ багато хто Ђхвор≥Її
класовою боротьбою ≥ гегемон≥Їю пролетар≥ату та ≥н.
Ќа ірунт≥ Ђнациональной гордости великороссовї под≥бн≥
фантоми велич≥ легко приживалис¤. —аме в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ слова
рос≥йського перекладу Ђ≤нтернац≥оналуї Ђ то был ничем, тот станет
всемї запалили св≥дом≥сть не одного покол≥нн¤.
ƒал≥ в п≥сн¤х ≥ поез≥¤х рад¤нського часу чуЇмо те ж саме: ЂЅрон¤
крепка, и танки наши быстрыЕї, Ђќт ћосквы, до самых до
окраинЕї, Ђ аса¤сь трех великих океанов, она лежит, раскинув
города, покрыта сеткою меридианов, непобедима, широка, горда...ї.
–озум≥нн¤ нац≥ональноњ ≥дењ дозвол¤Ї узагальнити усв≥домленн¤, ¤к
рос≥йський ментальний гегемон≥зм та нац≥ональна горд≥сть з одного
боку зумовили утвердженн¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, а пот≥м –ад¤нського
—оюзу, ≥ так само з ≥ншого боку, той же гегемон≥зм ≥ та ж ≥де¤
призвели до окт¤брського перевороту, диктатури пролетар≥ату ¤к
гегемону, а пот≥м Ц репрес≥й, голодомору та наступних соц≥альних
катакл≥зм≥в.
–озпад —оюзу не в останню чергу був зумовлений нехтуванн¤м ≥
нищенн¤м сп≥льного руського кор≥нн¤ ≥ виток≥в рос≥йським
≥мпер≥ал≥змом та шов≥н≥змом. «окрема, приниженн¤м украњнськоњ
≥стор≥њ ≥ культури, ¤к≥ живили –ос≥ю прот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ
братнього сп≥в≥снуванн¤.
Ќадал≥ маю категорично застерегти вс≥х в≥д однобокоњ оц≥нки
будь-¤коњ нац≥ональноњ ≥дењ та будь-¤коњ нац≥њ.
ј ще попередити, що ми торкаЇмось чи не найб≥льше затуманених, чи не
найб≥льше понищених, чи не найб≥льш утаЇмничених стор≥нок нашоњ та
загальнолюдськоњ ≥стор≥њ.
