Ѕ≥ла –усь Ц
незайманий остр≥вець –ус≥
√либоко в
людськ≥й п≥дсв≥домост≥ б≥лий кол≥р Ї образом св≥тла ≥ чистоти.
Ѕ≥лий св≥т, б≥лий сн≥г, б≥ле полотно, б≥лий од¤г нареченоњ, б≥лий
п≥др¤сник св¤щеннослужител≥в, Ц даний асоц≥ативний р¤д можна
продовжувати. ѕод≥бним чином красний (червоний) в≥дбиваЇтьс¤ в
Ђкрасуї ≥ Ђкраскуї (фарбу), а чорний символ≥зуЇ темр¤ву, печаль,
тугу тощо.
ћалоймов≥рно, щоби назва Ѕ≥лоњ –ус≥ була пов'¤зана з≥ сн≥говим
покривом чи туманами. ћ≥сцезнаходженн¤ Ђб≥л¤ рус≥ї також
занадто суб'Їктивне ≥ може бути д≥йсним лише дл¤ кола сус≥д≥в, ¤к≥
би усв≥домлювали себе русинами на в≥дм≥ну в≥д тих, хто живе б≥л¤
–ус≥. ѕод≥бн≥ значенн¤ при вживанн≥ назви ЅЇларус≥ ¤кщо ≥ мали
м≥сце, то певно виступали далеко не першочерговими чинниками.
ј от та обставина, що монголо-татарська навала, ¤ка залишала п≥сл¤
себе спаленими древн≥ руськ≥ гради ≥ села, мала би спочатку не
зачепити л≥си ≥ болота Ѕ≥лорус≥ ¤к малоц≥кав≥, мало приваблив≥ дл¤
коч≥вник≥в територ≥њ, ц≥лком ≥мов≥рна. ” пор≥вн¤нн≥ з чорними
згарищами зруйнованих град≥в та поселень на фон≥ б≥лого взимку ≥
зеленого вл≥тку степу та л≥состепу, що його облюбували коч≥вники дл¤
своњх стан≥в та пасовищ, земл≥ Ѕ≥лорус≥ мали залишатись чистими,
незайманими, б≥лими. —юди най≥мов≥рн≥ше т≥кали перш≥ б≥женц≥,
тут, у л≥сах, м≥г часом переховатись руський чолов≥к. «начною м≥рою
зв≥дси ≥шло подальше розс≥¤нн¤.
ЅЇларусь виступаЇ батьк≥вською схованкою руськоњ традиц≥њ.
ƒуже схоже, що патр≥архальн≥сть Ц це ≥ Ї њњ
нац≥ональна ≥де¤. ¬≥дчуваЇтьс¤, ¤к рос≥йська мова ≥ ментальн≥сть
колись пройшли б≥лоруськими стежками.
—вого роду Ђбатьк≥вськеї ставленн¤ до рос≥йського етносу
певною м≥рою характерне дл¤ б≥лорус≥в ≥ дос≥.
